1. Якщо держава-член зазнала труднощів, чи якщо є наявною серйозна загроза постання труднощів щодо балансу її платежів через нерівновагу сумарного балансу її платежів чи через тип валюти, що перебуває в її розпорядженні, та якщо такі труднощі можуть загрожувати функціюванню спільного ринку чи поступовій реалізації спільної торгівельної політики, Комісії належить негайно вивчити становище зацікавленої держави та дії, яких ця держава вживає чи може вжити згідно з положеннями цього Договору, використовуючи всі наявні засоби. Комісії належить визначити заходи, яких вона рекомендує вжити зацікавленій державі-членові.
Якщо заходів, що вживає держава-член, та тих, що запропонувала Комісія, не є досить, аби подолати труднощі, що вже виникли чи загрожують виникнути, Комісії, після консультацій з комітетом, зазначеним у статті 114, належить рекомендувати Раді надати взаємну допомогу та пропонувати належні методи допомоги.
Комісії належить регулярно інформувати Раду про стан та розвиток ситуації.
2. Раді належить кваліфікованою більшістю надавати таку взаємну допомогу; їй належить ухвалити директиви чи рішення, що закладають умови та деталі такої допомоги. Взаємна допомога може набувати форми:
(a) скоординованого підходу до чи в рамках будь-яких інших міжнародних організацій, до яких держави-члени можуть звернутися по допомогу;
(b) заходів, потрібних, щоб уникнути відхилень торгівлі, якщо держава-член, що зазнає труднощів, зберігає чи знову впроваджує кількісні обмеження щодо третіх країн;
(c) надання обмежених кредитів інших держав-членів за їхньою згодою.
3. Якщо Рада не надала взаємної допомоги, що її порекомендувала Комісія, чи якщо наданої взаємної допомоги та вжитих заходів не досить, то тоді Комісії належить уповноважити державу, що зазнала труднощів, вжити захисних заходів, умови й деталі яких належить визначити Комісії.
Рада може кваліфікованою більшістю скасувати це вповноваження й змінити умови й деталі.
4. З урахуванням частини шостої статті 122, дія цієї статті припиняється від початку третього етапу.