Заява
(1) Заява містить:
(i) клопотання про те, щоб міжнародна заявка розглядалася згідно з цим Договором;
(ii) вказівку Договірної держави чи держав, в яких на основі міжнародної заявки просять охорони винаходу ("зазначені держави"); якщо відносно будь-якої зазначеної держави можна просити регіональний патент і заявник бажає одержати регіональний, а не національний патент, у заяві це повинно бути обумовлено; якщо відповідно до договору про регіональний патент заявник не має можливості обмежити свою заявку окремими державами-учасницями цього договору, вказівка однієї з цих держав і прохання про одержання регіонального патенту повинні розглядатися як вказівка всіх держав-учасниць цього договору; якщо відповідно до національного законодавства зазначеної держави вказівка цієї держави має силу заявки на регіональний патент, цю вказівку потрібно розглядати як намір одержати регіональний патент;
(iii) ім'я та інші встановлені відомості про заявника та агента (якщо такий є);
(iv) назва винаходу;
(v) ім'я та інші встановлені відомості про винахідника, якщо національне законодавство принаймні однієї з зазначених держав вимагає, щоб ці відомості були представлені одночасно з поданням національної заявки. В противному випадку зазначені відомості можуть бути представлені або в заяві, або в окремих листах, що адресуються кожному зазначеному відомству держави, національне законодавство якої вимагає подання згаданих відомостей, але дозволяє представляти їх після подання національної заявки.
(2) За вказівку кожної Договірної держави у встановлений строк сплачується встановлене мито.
(3) Якщо заявник не витребовує будь-якого із перелічених у статті 43 виду охорони, вказівка держави означає, що охорона, яка витребовується, укладається у видачі патенту зазначеною державою чи відносно цієї держави. Для цілей цього пункту положення статті 2 (ii) не застосовуються.
(4) Відсутність у заяві імені та інших встановлених відомостей про винахідника не спричинює жодних наслідків у будь-якій зазначеній державі, національне законодавство якої вимагає подання цих відомостей, але дозволяє представляти їх після подання національної заявки. Неподання згаданих відомостей в окремому листі не спричинює жодних наслідків у будь-якій зазначеній державі, національне законодавство якої не вимагає їх подання.