Визнання обмежено дієздатним або недієздатним. Відновлення дієздатності
1. У справах про визнання особи обмежено дієздатною чи недієздатною, за винятком випадків, передбачених пунктами 2 і 3 цієї статті, є компетентним суд Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
2. В разі, якщо суду однієї Договірної Сторони стануть відомі підстави визнання обмежено дієздатною чи недієздатною особи, яка постійно проживає на її території і яка є громадянином іншої Договірної Сторони, він повідомляє про це суд Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
3. Якщо суд Договірної Сторони, який був повідомлений про підстави для визнання обмежено дієздатним чи недієздатним, протягом трьох місяців не почне справи чи не повідомить свою думку, справа про визнання обмежено дієздатним чи недієздатним буде розглядати суд тієї Договірної Сторони, на території якої цей громадянин має місце проживання. Рішення про визнання особи обмежено дієздатною чи недієздатною направляється компетентному суду Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.
4. Положення пунктів 1-3 цієї статті застосовуються відповідно й до поновлення дієздатності.
5. У випадках, передбачених пунктами 2 і 3 цієї статті і невідкладних, заходи, необхідні для захисту особи або її майна, може самостійно вжити суд Договірної Сторони, на території якої ця особа постійно проживає. Розпорядження, прийняті в зв'язку з цими заходами, направляються до суду Договірної Сторони, громадянином якої є ця особа.