1. Якщо громадянин однієї Договірної Сторони помре на території другої Договірної Сторони, то відповідна установа юстиції останньої негайно сповістить про його смерть дипломатичне представництво чи консульську установу тієї держави, громадянство якої мав померлий, та водночас повідомить усе, що їй відомо про спадкоємців, місце їх проживання чи перебування, про об'єм спадкового майна та про заповіт, якщо такий існує.
2. Положення пункту 1 цієї статті застосовується також у випадку, коли відповідна установа юстиції однієї Договірної Сторони одержить інформацію, що громадянин другої Договірної Сторони помер на території третьої держави та залишив спадщину на території першої Договірної Сторони.
3. Якщо на території однієї Договірної Сторони буде порушена спадкова справа і при цьому з'ясується, що спадкоємцем є громадянин другої Договірної Сторони, то відповідна установа юстиції негайно повідомляє про це дипломатичне представництво чи консульську установу останньої.
4. Якщо громадянин однієї Договірної Сторони помер під час поїздки по території другої Договірної Сторони, де він не мав постійного місця проживання, то речі, що були при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульській установі Договірної Сторони, громадянином якої був померлий.