1. Для визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою та для встановлення юридичного факту конкретної дати смерті компетентними є установи юстиції тієї Договірної Сторони, громадянином якої ця особа була того дня, коли вона, згідно з останніми повідомленнями, була живою.
2. Установа юстиції однієї Договірної Сторони за клопотанням заінтересованої особи, що проживає на її території, права та інтереси якої грунтуються на законодавстві цієї Договірної Сторони, може визнати безвісно відсутнім чи оголосити померлим громадянина другої Договірної Сторони та встановити юридичний факт конкретної дати його смерті.
3. При розгляді питань, згадуваних у пунктах 1 та 2 цієї статті, установи юстиції застосовують законодавство своєї країни.
4. Рішення, які були прийняті на підставі пункту 2 цієї статті, мають юридичні наслідки лише на території тієї Договірної Сторони, установа юстиції якої це рішення прийняла.