1. У випадках установлення опіки чи піклування щодо громадян Договірних Сторін компетентними є установи юстиції тієї Договірної Сторони, громадянином якої є особа, що потребує опіки чи піклування, якщо цей Договір не встановлює іншого.
2. Якщо потрібно здійснити дії на користь особи, яка є громадянином однієї Договірної Сторони, для якої має бути встановлений опікун чи піклувальник, місце проживання, перебування або майно якого перебуває на території другої Договірної Сторони, то установа юстиції останньої негайно повідомляє установу юстиції, яка є компетентною, згідно з пунктом 1 цієї статті.
3. Установа юстиції, що є компетентною, відповідно до пункту 1 цієї статті може передати опіку чи піклування установі юстиції другої Договірної Сторони у тому випадку, якщо особа, яка перебуває під опікою чи піклуванням, має на території цієї Договірної Сторони місце проживання, перебування чи майно. Передача опіки чи піклування набирає сили, коли запитувана установа юстиції прийме на себе опіку чи піклування та сповістить про це запитуючу установу юстиції.
4. Установа юстиції, яка відповідно до пункту 3 цієї статті взяла опіку чи піклування, здійснює їх відповідно до законодавства своєї держави.