1. Якщо загальна продовженість страхового (трудового) стажу, накопиченого відповідно до законодавства однієї Сторони, складає менш, ніж один рік та, якщо з урахуванням тільки цього стажу згідно із цим законодавством не надається право на пенсію, то цей стаж зараховує для призначення пенсії компетентна установа іншої Сторони.
2. Якщо страховий (трудовий) стаж, накопичений відповідно до законодавства кожної Сторони, не досягає одного року та право на пенсію не виникає в жодної з них, то весь цей стаж зараховує компетентна установа Сторони, відповідно до законодавства якої при його сумуванні був би досягнутий стаж, що дає право на призначення пенсії.
3. У разі виконання умов пункту 2 цієї статті, для надання пенсій відповідно до законодавства обох Сторін, весь стаж зараховує, пенсію призначає та виплачує компетентна установа тієї Сторони, відповідно до законодавства якої накопичений більш тривалий страховий (трудовий) стаж.