Усиновлення
1. При усиновленні застосовується законодавство Договірної Сторони, громадянином якої є усиновитель. Якщо усиновитель має постійне місце проживання на території другої Договірної Сторони, застосовується також законодавство цієї Договірної Сторони.
2. Якщо дитина усиновлюється подружжям, один з яких є громадянином однієї, а інший - громадянином другої Договірної Сторони, то усиновлення повинно відповідати вимогам законодавства, що діє на території обох Договірних Сторін.
3. Якщо дитина є громадянином однієї Договірної Сторони, а усиновитель - громадянином другої Договірної Сторони, то при усиновленні чи його скасуванні належить отримати згоду дитини, якщо це вимагається за законом Договірної Сторони, громадянином якої вона є, його законного представника та компетентної установи цієї Договірної Сторони з додержанням обмежень, передбачених законодавством Договірних Сторін.
4. Якщо подружжя має спільне місце проживання на території однієї з Договірних Сторін, застосовується законодавство цієї Договірної Сторони.
5. Вищезгадане застосовується і при скасуванні усиновлення.
6. У справах про усиновлення або його скасування компетентні установи тієї Договірної Сторони, громадянином якої є усиновитель на момент подачі заяви. Якщо дитина є громадянином однієї Договірної Сторони, а місце проживання її та усиновителя - на території другої Договірної Сторони, компетентні установи цієї Договірної Сторони.
7. Виносити рішення про усиновлення компетентна установа Договірної Сторони, громадянином якої є усиновитель або на території якої він має постійне місце проживання.
8. У випадку, передбаченому пунктом 2 статті 31, компетентна установа Договірної Сторони, на території якої подружжя має або мало останнє спільне місце проживання чи місцеперебування.
9. Положення пунктів 7 та 8 застосовуються відповідно при скасуванні усиновлення чи визнанні його недійсним.