Визнання безвісно відсутнім, оголошення померлим та встановлення факту смерті
1. У справах про визнання громадянина безвісно відсутнім, оголошення його померлим або про встановлення факту його смерті компетентні установи тієї Договірної Сторони, громадянином якої була особа у той час, коли вона за останніми відомостями була живою.
2. Установи однією Договірної Сторони можуть визнати громадянина другої Договірної Сторони безвісно відсутнім або оголосити його померлим, а також встановити факт його смерті за клопотанням осіб, що проживають на її території, якщо їх права та інтереси ґрунтуються на законодавстві цієї Договірної Сторони.
3. У випадках, які передбачені пунктами 1 та 2 цієї статті установи Договірної Сторони застосовують законодавство своєї держави.
4. Положення пунктів 1-3 застосовуються також у випадку явки громадянина, якого було визнано рішенням суду безвісно відсутнім або оголошено померлим.