Відмова в екстрадиції особи
1. Екстрадиція особи не здійснюється з таких підстав:
a) якщо у запитуваній Стороні чи в третій державі стосовно діянь, за які вимагається екстрадиція особи, було прийнято остаточне рішення;
b) якщо кримінальне переслідування або виконання вироку не можуть бути здійснені у зв’язку із закінченням строків давності відповідно до законодавства однієї із Сторін на час отримання запиту запитуваною Стороною;
c) якщо амністія або помилування мали місце в запитуваній Стороні відповідно до її законодавства стосовно особи, яка вчинила злочин, що є предметом запиту про екстрадицію, і запитувана Сторона мала юрисдикцію щодо переслідування цієї особи;
d) запит стосується злочину, який, на думку запитуваної Сторони, є політичним злочином або злочином, пов’язаним з таким злочином. Однак не вважається політичним злочином тероризм, як його визначено в міжнародних договорах, підписаних обома Сторонами, посягання на життя Глави держави однієї з Сторін або члена його сім’ї;
е) якщо злочин, за вчинення якого вимагається екстрадиція, є виключно військовим;
f) якщо запитувана Сторона має вагомі підстави вважати, що запит був зроблений з метою переслідування або покарання особи на підставі її раси, релігії, національної приналежності чи існує ризик порушення інших основоположних прав людини, які захищені міжнародними договорами про права людини.
2. Запитувана Сторона може відмовити в екстрадиції відповідної особи за злочин, який за її законодавством вважається вчиненим повністю або частково на її території.
Якщо злочин, за який вимагається екстрадиція, було вчинено за межами території запитуючої Сторони, в екстрадиції може бути відмовлено, тільки якщо законодавство запитуваної Сторони не передбачає переслідування за таку саму категорію злочинів у випадку їх вчинення за межами території останньої Сторони або не передбачає екстрадиції за злочин, у зв’язку з яким вимагається екстрадиція.