Визнання безвісно відсутнім, оголошення померлим і встановлення факту смерті
1. У справах про визнання безвісно відсутнім, оголошення померлим і встановлення факту смерті компетентними є установи юстиції тієї Договірної Сторони, громадянином якої була особа на той час, коли вона за останніми даними була в живих.
2. Установи юстиції однієї Договірної Сторони можуть визнати громадянина другої Договірної Сторони безвісно відсутнім, оголосити померлим або встановити факт його смерті за заявою осіб, що проживають на її території, якщо їх права та інтереси ґрунтуються на законодавстві цієї Договірної Сторони.
3. У справах, передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті, установи юстиції Договірних Сторін застосовують законодавство своїх держав.
4. Рішення, винесені відповідно до пункту 2 цієї статті, є дійсними лише на території тієї Договірної Сторони, установа юстиції якої винесла таке рішення.