1. У тому випадку, коли громадянин однієї Договірної Сторони помер на території другої Договірної Сторони, відповідний орган юстиції останньої негайно сповіщає про його смерть дипломатичне представництво чи консульську установу тієї держави, громадянство якої мав померлий, і водночас повідомить все, що йому відомо про спадкоємців, місце їхнього проживання чи перебування, про обсяг спадкового майна та про заповіт, якщо такий існує.
2. Положення пункту 1 цієї статті застосовується й у випадку, коли відповідний орган юстиції однієї Договірної Сторони отримає інформацію про те, що громадянин другої Договірної Сторони помер на території третьої держави та залишив спадщину на території першої Договірної Сторони.
3. Дипломатичне представництво чи консульська установа однієї Договірної Сторони, які володіють інформацією про смерть громадянина своєї держави, майно якого залишилося на території другої Договірної Сторони, інформуватимуть про це орган юстиції останньої.
4. Якщо на території однієї Договірної Сторони буде порушена спадкова справа і при цьому з'ясується, що спадкоємцем є громадянин другої Договірної Сторони, відповідний орган юстиції негайно повинен повідомити про це дипломатичне представництво чи консульську установу останньої.