1. У випадках встановлення опіки чи піклування над громадянами Договірних Сторін компетентними є органи юстиції тієї Договірної Сторони, громадянином якої є особа, що потребує опіки чи піклування, якщо цей Договір не встановлює інше.
2. У випадку, коли необхідно вжити заходи на користь особи, яка є громадянином однієї Договірної Сторони, для якої має бути встановлений опікун чи піклувальник, місце проживання, перебування або майно якого знаходиться на території другої Договірної Сторони, то орган юстиції останньої негайно повідомляє орган юстиції, який є компетентним згідно з пунктом 1 цієї статті.
3. У невідкладних випадках орган юстиції однієї Договірної Сторони може сам ужити необхідних тимчасових заходів на підставі свого законодавства, при цьому він зобов'язаний негайно повідомити та одночасно надіслати копії відповідних документів про вжиті заходи до відповідного органу юстиції другої Договірної Сторони, компетентному відповідно до пункту 1 цієї статті. Ці заходи діють доти, поки відповідний орган юстиції другої Договірної
Сторони не постановить інше рішення.