Відмова або відстрочка надання правової допомоги
1. У наданні правової допомоги може бути відмовлено, якщо:
a) на думку запитуваної Держави, виконання запиту може зашкодити її суверенітету, безпеці, громадському порядку чи іншим її суттєвим інтересам;
b) злочин розглядається запитуваною Державою як такий, що має політичний характер;
c) існують вагомі підстави вважати, що запит про надання правової допомоги направлений з метою переслідування особи за ознаками її раси, статі, релігії, національності, етнічного походження, або становище цієї особи може бути погіршене з будь-якої з таких причин;
d) запит стосується злочину, який є предметом розслідування або переслідування в запитуваній Державі або переслідування якого в запитуючій Державі було б несумісним із законодавством запитуваної Держави щодо повторного притягнення до кримінальної відповідальності за один і той самий злочин;
e) надання запитуваної допомоги потребує вжиття запитуваною Державою заходів примусу, які були б несумісними з її законодавством, якби такі злочини були предметом розслідування або судового розгляду в межах її власної юрисдикції;
f) діяння є злочином за військовим правом, але не є також злочином за загальним кримінальним правом.
2. У наданні правової допомоги не може бути відмовлено виключно з причини необхідності збереження таємниці банку та подібних фінансових установ, якщо інше не передбачено положеннями національного законодавства.
3. Запитувана Держава може відстрочити виконання запиту, якщо його негайне виконання перешкодило б розслідуванню або переслідуванню, яке триває в запитуваній Державі.
4. Перш ніж відмовити в запиті або відстрочити його виконання запитувана Держава повинна розглянути можливість надання правової допомоги на певних умовах, які вона вважає необхідними. Якщо запитуюча Держава погоджується на правову допомогу на певних умовах, вона повинна їх дотримуватися.
5. Причини відмови у наданні правової допомоги або її відстрочки повинні бути зазначені.
Частина II
Спеціальні положення