Тимчасовий арешт
1. У термінових випадках компетентні установи запитуючої Держави можуть звернутися з проханням про тимчасовий арешт розшукуваної особи. Компетентні установи запитуваної Держави вирішують це питання відповідно до свого законодавства.
2. Прохання про тимчасовий арешт повинно містити повідомлення про існування одного з документів, зазначених у підпункті "a" пункту 2 статті 5, та намір направити запит про видачу. У ньому повинно також бути вказано, за який злочин запитуватиметься видача, коли і де вказаний злочин було вчинено та, у міру можливості, надано опис зовнішності розшукуваної особи.
3. Прохання про тимчасовий арешт направляється компетентним установам запитуваної Держави через дипломатичні канали або безпосередньо поштою чи телеграфом, або через Міжнародну організацію кримінальної поліції (Інтерпол), або в будь-який інший спосіб, що дає змогу отримати письмове підтвердження або є прийнятним для запитуваної Держави. Запитуюча установа повідомляється про результат розгляду прохання без зволікань.
4. Тимчасовий арешт може бути припинений, якщо протягом 30 днів після арешту запитувана Держава не отримала запиту про видачу та документів, зазначених у статті 5. Арешт не повинен у будь-якому випадку перевищувати 60 днів від дати здійснення такого арешту. Можливість тимчасового звільнення у будь-який час не виключається, проте запитувана Держава вживає всіх заходів, які вона вважає необхідними, для запобігання втечі розшукуваної особи.
5. Звільнення не перешкоджає повторному арешту та видачі у разі отримання в подальшому запиту про видачу.