1. Компетентні органи однієї Договірної Сторони вживають відповідно до свого законодавства заходів, необхідних для охорони спадкового майна, яке залишене громадянином другої Договірної Сторони і знаходиться на його території.
2. Органи, відповідальні за вживання заходів щодо охорони спадщини після смерті громадянина другої Договірної Сторони, зобов'язані негайно повідомити дипломатичне представництво або консульську установу цієї Договірної Сторони про смерть спадкодавця і про осіб, які заявили про свої права на спадщину, про відомі їм обставини, що стосуються осіб, які мають право на спадщину, і про місце їхнього перебування, про наявність заповіту, про розмір і вартість спадщини, а також про те, яких заходів вжито для охорони спадщини.
3. На вимогу дипломатичного представництва або консульської установи їм передається спадкове рухоме майно і документи померлого.
4. Дипломатичне представництво або консульська установа однієї Договірної Сторони мають право представляти інтереси громадян цієї Договірної Сторони з питань спадкування перед органами другої Договірної Сторони без спеціального доручення, якщо ці громадяни з поважних причин не в змозі своєчасно захищати свої права й інтереси і не призначили уповноваженого.
5. Якщо громадянин однієї Договірної Сторони помер під час поїздки по території другої Договірної Сторони, де він не мав постійного місця проживання, то речі, що були при ньому, за описом передаються дипломатичному представництву або консульській установі Договірної Сторони, громадянином якої був померлий.