Показання на території запитуючої Сторони
1. Якщо запитуюча Сторона вирішить, що присутність особи у компетентних органах на її території є необхідною для дачі показань у цивільній або кримінальній справі, вона про це зазначає у своєму запиті про вручення виклику. Запитувана Сторона інформує про це особу і повідомляє запитуючій Стороні відповідь особи.
2. У випадку, зазначеному у пункті 1 цієї статті, у виклику зазначаються приблизна сума, яка підлягає сплаті особі, та витрати на проїзд і проживання, що відшкодовуються, і які запитуюча Сторона авансує через дипломатичні представництва чи консульські установи.
3. Особа незалежно від її громадянства, яка на виклик однієї із Договірних Сторін добровільно з’явилася до компетентних органів іншої Договірної Сторони, не може бути притягнута до відповідальності або затримана за будь-яке діяння чи для виконання судових рішень, які передували її від’їзду із запитуваної Сторони.
4. Цей імунітет закінчується, якщо особа, маючи можливість залишити територію запитуючої Сторони, протягом п’ятнадцяти днів з дати, після якої її присутність більше не була необхідною компетентним органам, тим не менш залишилася на цій території або, виїхавши з неї, знову туди повернулася, крім випадків непереборної сили.
5. Особа, яка не з’явилася до суду згідно з викликом, про вручення якого було запитано або який було вручено відповідно до цього Договору, не може підлягати будь-якому покаранню або примусовому заходу, навіть якщо цей виклик містить попередження про покарання.