Протягом дванадцяти місяців після того, як набере чинності цей договір, Оттоманський уряд скасує чинне оттоманське законодавство щодо старожитностей і вживе необхідних заходів для видання нових законів, які спиратимуться на правила, встановлені в поданому нижче додатку, що їх треба буде винести на затвердження Фінансової комісії до представлення їх на голосування парламенту і виконання яких, на основі повної рівності між усіма націями, Оттоманський уряд зобов'язується забезпечити.
Додаток
Параграф 1
Під старожитностями слід розуміти всілякий витвір або результат діяльності людини, що передує 1700 рокові.
Параграф 2
Законодавство про захист старожитностей має діяти радше заохоченням, ніж погрозами.
Усяка особа, яка відкрила старожитність, не маючи дозволу, вказаного в параграфі 5, і повідомить про це відкриття посадову особу відповідного оттоманського міністерства, має отримати винагороду, пропорційну цінності знахідки.
Параграф 3
Ніяка старожитність не може бути відчужувана інакше як на користь відповідного оттоманського міністерства, хіба що останнє відмовиться придбати таку.
Ніяка старожитність не може бути вивезена з країни без ліцензії, що видається названим міністерством.
Параграф 4
Усяка особа, яка умисно чи з необережності руйнує чи пошкоджує старожитність, повинна підлягати стягненню, яке слід установити.
Параграф 5
Усяке риття землі або всілякі розкопки з метою розшуку старожитностей забороняються під загрозою штрафу, якщо тільки мова не йде про осіб, які мають дозвіл відповідного оттоманського міністерства.
Параграф 6
Буде вироблено справедливі умови для дозволу тимчасового чи постійного відчужування земельних ділянок, які можуть становити історичний чи археологічний інтерес.
Параграф 7
Дозвіл проводити розкопки видаватиметься лише тим особам, які нададуть достатні гарантії археологічного досвіду. Оттоманський уряд, видаючи цей дозвіл, не повинен діяти в такий спосіб, щоби відсторонювати без достатніх підстав учених якоїсь нації.
Параграф 8
Предмети, знайдені внаслідок розкопок, можуть бути поділені між особою, яка проводила розкопки, і Оттоманським урядом у встановленому цим останнім співвідношенні. Якщо з наукових підстав поділ є неможливим, то особа, яка знайшла, має отримати справедливу компенсацію за частину, знайдену при розкопках.