(2) (а) не повинна тлумачитись як така, що потребує, щоб Договірна Сторона вводила Частину III Договору до свого національного законодавства.
17. Щодо статей 22 і 27
Посилання на зобов'язання за договором у передостанньому реченні статті 10 (1) не включають рішення, ухвалені міжнародними організаціями, навіть якщо вони є юридично обов'язковими, або договори, які набули чинності до 1 січня 1970 року.
18. Щодо статті 29 (2) (а)
(а) У тих випадках, коли положення ГАТТ 1947 р. або пов'язаного з ним документа, яке згадується в цьому пункті, передбачає спільні дії сторін ГАТТ, мається на увазі, що Конференція по Хартії здійснює такі дії.
(b) Поняття "застосовуються на 1 березня 1994 року і практикуються щодо енергетичних матеріалів і продуктів сторонами ГАТТ 1947 р. між собою" не має на увазі посилання на випадки, коли сторона ГАТТ вдається до статті XXXV ГАТТ, тим самим скасовуючи застосування ГАТТ по відношенню до іншої сторони ГАТТ, але, проте, застосовує в односторонньому порядку на основі de facto деякі положення ГАТТ по відношенню до цієї іншої сторони ГАТТ.
19. Щодо статті 33
Тимчасова Конференція по Хартії має у можливо найближчі терміни вирішити, як найкращим чином реалізувати мету Частини III Європейської Енергетичної Хартії щодо проведення переговорів відносно Протоколів в галузях співробітництва, таких як перелічені у Частині III Хартії.
20. Щодо статті 34
(а) Тимчасовий Генеральний Секретар має негайно зв'язатися з іншими міжнародними організаціями з тим, щоб з'ясувати, на яких умовах вони могли б погодитися виконувати завдання, що випливають з Договору і Хартії. Тимчасовий Генеральний Секретар може доповісти про це тимчасовій Конференції по Хартії на засіданні, яке стаття 45 (4) вимагає скликати не пізніше ніж через 180 днів після дати відкриття Договору для підписання.
(b) Конференція по Хартії повинна приймати річний бюджет до початку фінансового року.
21. Щодо статті 34 (3) (m)
Технічні зміни у Додатках можуть, наприклад, включати виняток з переліків сторін, які не підписали, або тих сторін, які підписали, що висловили свій намір не ратифікувати, або додання до Додатків N і VC. Передбачається, що Секретаріат повинен пропонувати такі зміни Конференції по Хартії у відповідних випадках.
22. Щодо Додатка TFU (1)
(а) Якщо деякі із сторін угоди, згаданої в пункті (1), не підписали Договір або не приєдналися до нього протягом часу, потрібного для повідомлення, ті сторони угоди, котрі підписали Договір або приєдналися до нього, можуть зробити повідомлення від їхнього імені.
(b) Взагалі, необхідність повідомлення про угоди чисто комерційного характеру не передбачена, оскільки щодо таких угод не повинне підніматися питання про додержання статті 29 (2) (а), навіть якщо в них беруть участь державні організації. Проте, Конференція по Хартії могла б уточнити в цілях Додатка TFU, які види угод, згаданих у статті 29 (2) (b), потребують повідомлення відповідно до Додатка, а які види не потребують.
Декларації
V. Представники заявили, що стаття 18 (2) не повинна тлумачитися таким чином, що вона дозволяє обминути застосування інших положень Договору.
VI. Представники також взяли до уваги такі Декларації, зроблені щодо Договору:
1. Щодо статті 1 (6)
Російська Федерація висловлює побажання повернутися на переговорах по додатковому договору, згаданому у статті 10 (4), до питання про важливість національного законодавства у зв'язку з питанням контролю як воно висловлене у Розумінні до статті 1 (6).
2. Щодо статей 5 і 10 (11)
Австралія відзначає, що положення статей 5 і 10 (11) не применшують її права і зобов'язання по ГАТТ, включаючи ті, що були вироблені в Угоді Уругвайського раунду про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи, зокрема щодо списку винятків у статті 5 (3), який вона вважає неповним.
Австралія далі відзначає, що було б неправильно органам для розв'язання спорів, заснованим за Договором, давати тлумачення статей III і XI ГАТТ у контексті спорів між сторонами ГАТТ або між інвестором сторони ГАТТ та іншою стороною ГАТТ. Вона вважає, що стосовно застосування статті 10 (11) між інвестором і стороною ГАТТ єдине питання, яке може розглядатися по статті 26, - це питання про арбітражне рішення, в тому випадку, якщо комісія експертів ГАТТ або орган по розв'язанню спорів ВТО вперше визначать, що пов'язаний з торгівлею інвестиційний захід, що зберігається Договірною Стороною, несумісний з її зобов'язаннями за ГАТТ або за Угодою про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи.
3. Щодо статті 7
Європейські Співтовариства та їхні держави-члени, а також Австрія, Норвегія, Швеція і Фінляндія заявляють, що положення статті 7 залежать від звичайних норм міжнародного права про юрисдикцію щодо підводних кабелів і трубопроводів або, в тих випадках, де не існує таких норм, - загального міжнародного права.
Вони заявляють далі, що стаття 7 не має на увазі впливати на тлумачення існуючого міжнародного права про юрисдикцію щодо підводних кабелів і трубопроводів, і не може розглядатися як така, що робить це.
4. Щодо статті 10
І Канада і Сполучені Штати підтверджують, що вони застосовуватимуть положення статті 10 відповідно до таких міркувань:
З метою оцінки режиму, який має бути наданий інвесторам інших Договірних Сторін та їхнім капіталовкладенням, необхідно буде розглядати обставини в кожному конкретному випадку. Порівняння між режимом, що додається інвесторам однієї Договірної Сторони чи капіталовкладенням інвесторів однієї Договірної Сторони і капіталовкладенням, що надаються, або інвесторам іншої Договірної Сторони дійсне тільки в тому випадку, коли воно робиться між інвесторами і капіталовкладеннями за аналогічних обставин. Під час визначення того, чи сумісний диференційований режим для інвесторів чи капіталовкладень зі статтею 10, мають братися до уваги два основних фактори.
Перший фактор - це цілі політики Договірних Сторін у різних галузях, остільки оскільки вони сумісні з принципами недискримінації, викладеними у статті 10. Законні цілі політики можуть виправдовувати диференційований режим для іноземних інвесторів або їхніх капіталовкладень для відбиття різниці в умовах між цими інвесторами і капіталовкладеннями та вітчизняними інвесторами і капіталовкладеннями. Наприклад, мета забезпечення цілісності фінансової системи країни виправдала б обгрунтовані і продиктовані розважливістю заходи щодо іноземних інвесторів або капіталовкладень у тих випадках, коли такі заходи були б необов'язковими для забезпечення досягнення одних і тих самих цілей, остільки оскільки вони стосуються вітчизняних інвесторів або капіталовкладень. Таким чином, ці іноземні інвестори чи їхні капіталовкладення не будуть "в аналогічних обставинах" з вітчизняними інвесторами чи їхніми капіталовкладеннями. Таким чином, навіть якщо такий захід надає диференційований режим, це не суперечитиме статті 10.
Другим фактором є ступінь, у якому цей захід мотивується тим фактом, що відповідний інвестор або капіталовкладення знаходиться в іноземному володінні чи під іноземним контролем. Захід, націлений конкретно на інвесторів через те, що вони є іноземними, без достатніх причин, зв'язаних з політикою в галузі компенсуючих заходів, що відповідають попередньому пункту, суперечила б принципам статті 10. Іноземний інвестор або капіталовкладення були б "в аналогічних обставинах" з вітчизняними інвесторами та їхніми капіталовкладеннями, і цей захід суперечив би статті 10.
5. Щодо статті 25
Європейські Співтовариства та їхні держави-члени нагадують про те, що відповідно до статті 58 Договору про заснування Європейського Співтовариства:
(а) на компанії чи фірми, засновані відповідно до законодавства якої-небудь держави-члена, які мають свою зареєстровану контору, центральну адміністрацію або основне місце ведення справи в межах Співтовариства, в тому, що стосується права заснування відповідно до Частини III, Розділу III, Глави 2 Договору про заснування Європейського Співтовариства, поширюється такий же режим, як і на фізичних осіб, що є громадянами держав-членів; компанії чи фірми, які мають тільки свої зареєстровані контори в межах Співтовариства, повинні, з цією метою, мати фактичний і постійний зв'язок з економікою однієї з держав-членів;
(b) "компанії та фірми" означають компанії чи фірми, утворені відповідно до цивільного чи комерційного права, включаючи кооперативні товариства та інші, юридичні особи, які підпадають під дію публічного або приватного права, за винятком тих, які не дбають про комерційні цілі.
Європейські Співтовариства та їхні держави-члени далі нагадують, що:
законодавство Співтовариства передбачає можливість поширювати режим, описаний вище, на філіали та агентства компаній чи фірм, не заснованих в одній з держав-членів; і що застосування статті 25 Договору до Енергетичної Хартії дозволить лише ті вилучення, які необхідні для забезпечення преференційного режиму, який є результатом більш широкого процесу економічної інтеграції, що є наслідком Договорів, які засновують Європейські Співтовариства.
6. Щодо статті 40
Данія нагадує, що Європейська Енергетична Хартія не застосовується до Гренландії і Фарерських островів доти, доки повідомлення про це не буде отримане від місцевих урядів Гренландії і Фарерських островів.
В цьому відношенні Данія підтверджує, що стаття 40 Договору застосовується до Гренландії і Фарерських островів.
7. Щодо Додатка G (4)
(а) Європейські Співтовариства і Російська Федерація заявляють, що торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється, доти, доки вони не досягнуть іншої згоди, положеннями статті 22 Угоди про партнерство і співробітництво, яка засновує партнерство між Російською Федерацією, з одного боку, та Європейськими Співтовариствами та їхніми державами-членами, з іншого боку, підписаної на Корфу 24 червня 1994 року, обміну листами, що додається до цієї Угоди, та зв'язаної з нею спільної декларації, і що спори щодо такої торгівлі будуть предметом процедур згаданої Угоди.
(b) Європейські Співтовариства та Україна заявляють, що відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво ( 998_012 ), підписаної в Люксембурзі 14 червня 1994 року, і Тимчасової Угоди до неї, парафованої там же в той же день, торгівля ядерними матерілами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії та Україною.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.
(с) Європейські Співтовариства і Казахстан заявляють, що відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, парафованої в Брюсселі 20 травня 1994 року, торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Казахстаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.
(d) Європейські Співтовариства і Киргизстан заявляють, що відповідно до Угоди про партнерство і співробітництво, парафованої в Брюсселі 31 травня 1994 року, торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Киргизстаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.
(е) Європейські Співтовариства і Таджикистан заявляють, що торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Таджикистаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.
(f) Європейські Співтовариства і Узбекистан заявляють, що торгівля ядерними матеріалами між ними регулюється виключно положеннями конкретної угоди, яка буде укладена між Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Узбекистаном.
До набрання чинності цією конкретною угодою положення Угоди між Європейським Економічним Співтовариством, Європейським Співтовариством з Атомної Енергії і Союзом Радянських Соціалістичних Республік про торгівлю та економічне і комерційне співробітництво, підписаної в Брюсселі 18 грудня 1989 року, продовжують виключно застосовуватися до торгівлі ядерними матеріалами між ними.
Протокол до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності та суміжних екологічних аспектів
VII. Конференція по Європейській Енергетичній Хартії прийняла текст Протоколу до Енергетичної Хартії з питань енергетичної ефективності та суміжних екологічних аспектів, наведений у Додатку 3.
Європейська Енергетична Хартія
VIII. Тимчасова Конференція по Хартії та Конференція по Хартії, передбачені у Договорі, надалі мають бути відповідальні за прийняття рішень щодо звернень про підписання Заключного Документа Гаазької Конференції по Європейській Енергетичній Хартії та Європейської Енергетичної Хартії, прийнятої в результаті цього.
Документація
IX. Записи переговорів Конференції по Європейській Енергетичній Хартії і Протоколу щодо енергетичної ефективності будуть зберігатися в Секретаріаті.
Вчинено в Лісабоні у сімнадцятий день грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року.