Автентичні тексти
На посвідчення цього нижчепідписані, належним чином на це уповноважені, підписали цей Протокол англійською, іспанською, італійською, німецькою, російською і французькою мовами, причому тексти усіма цими мовами є рівно автентичними, в одному дійсному примірнику, який буде зданий на зберігання Уряду Португальської Республіки.
Вчинено у Лісабоні сімнадцятого грудня одна тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертого року.
Додаток
Ілюстративний і не вичерпуючий перелік можливих галузей співробітництва відповідно до статті 9
Розробка програм в галузі енергетичної ефективності, включаючи виявлення перешкод і потенційних можливостей у галузі енергетичної ефективності і розробку енергетичного маркірування і норм ефективності;
оцінка екологічного впливу енергетичного циклу;
розробка економічних, законодавчих і нормативних заходів;
передача технології, технічне сприяння і спільні підприємства в промисловості, на які поширюється міжнародний режим прав власності та інші застосовні міжнародні угоди;
наукові дослідження і дослідно-конструкторські роботи;
навчання, підготовка кадрів, інформація і статистика;
визначення і оцінка таких заходів, як фіскальні чи інші основані на ринкових принципах інструменти, включаючи обмінювані дозволи, що враховують зовнішні, особливо екологічні, витрати і вигоди.
Аналіз і розробка політики з питань енергетики:
оцінка потенціальних можливостей підвищення енергетичної ефективності:
аналіз і статистика попиту на енергію;
розробка законодавчих і нормативних заходів;
комплексне планування ресурсів і управління попитом;
оцінка екологічного впливу, включаючи великі енергетичні проекти.
Оцінка економічних інструментів підвищення енергетичної ефективності і досягнення цілей в галузі екології.
Аналіз енергетичної ефективності в галузі переробки, перетворення, транспортування і розподілу вуглеводнів.
Підвищення енергетичної ефективності у виробництві і розподілі електроенергії:
комбіноване виробництво електроенергії і тепла;
складові елементи обладнання (казани, турбіни, генератори та ін.);
об'єднання мереж.
Підвищення енергетичної ефективності у будівельному секторі:
норми теплоізоляції, пасивне використання сонячної енергії і вентиляція;
системи опалення приміщень і кондиціонування повітря;
високоефективні пальники з низьким викидом окислу азоту;
техніка вимірювання та індивідуальні лічильники;
побутові прилади і освітлення.
Послуги муніципалітетів і місцевих комунальних общин:
системи централізованого теплопостачання;
ефективні системи газорозподілення;
технології планування в галузі енергетики;
поріднення міст чи інших відповідних територіальних органів;
управління енергетичним господарством у містах і державних будинках;
поводження з відходами та утилізація відходів в енергетичних цілях.
Підвищення енергетичної ефективності у промисловому секторі:
спільні підприємства;
каскадне використання енергії, комбіноване виробництво електроенергії і тепла та утилізація тепла, що відходить;
енергетичні ревізії.
Підвищення енергетичної ефективності у транспортному секторі:
норми ефективності моторних транспортних засобів;
розробка ефективних транспортних інфраструктур.
Інформація:
просвітницька робота;
бази даних: доступ, технічна специфікація, інформаційні системи;
поширення, збирання і систематизація технічної інформації;
дослідження поведінки.
Підготовка і навчання:
обмін управлінськими кадрами, державними службовцями, інженерами і студентами в галузі енергетики:
організація міжнародних учбових курсів.
Фінансування:
розробка правових рамок;
фінансування третіми сторонами;
спільні підприємства;
спільне фінансування.
Заключний Акт Конференції по Європейській Енергетичній Хартії
I. Заключна Пленарна сесія Конференції по Європейській Енергетичній Хартії відбулася в Лісабоні 16-17 грудня 1994 року.
Представники Австралії, Республіки Австрія, Азербайджанської Республіки, Республіки Албанія, Республіки Вірменія, Республіки Білорусь, Королівства Бельгія, Республіки Болгарія, Республіки Угорщина, Федеративної Республіки Німеччина, Грецької Республіки, Республіки Грузія, Королівства Данія, Європейських Співтовариств, Ірландії, Республіки Ісландія, Королівства Іспанія, Італійської Республіки, Республіки Казахстан, Канади, Республіки Кіпр, Республіки Киргизстан, Республіки Латвія, Республіки Литва, Князівства Ліхтенштейн, Великого Герцогства Люксембург, Республіки Мальта, Республіки Молдова, Королівства Нідерландів, Королівства Норвегія, Республіки Польща, Португальської Республіки, Російської Федерації, Румунії, Словацької Республіки, Республіки Словенія, Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, Сполучених Штатів Америки, Республіки Таджикистан, Туркменистану, Республіки Турція, Республіки Узбекистан, України, Республіки Фінляндія, Французької Республіки, Республіки Хорватія, Чеської Республіки, Швейцарської Конфедерації, Королівства Швеція, Республіки Естонія і Японії (далі "представники") брали участь у Конференції, в якій також брали участь запрошені спостерігачі з деяких країн і міжнародних організацій.
Історія
II. Під час засідання Європейської Ради в Дубліні у червні 1990 року Прем'єр-міністр Нідерландів припустив, що економічне відновлення у Східній Європі та в існуючому тоді Союзі Радянських Соціалістичних Республік могло би бути викликане і прискорене шляхом співробітництва в галузі енергетичного сектора. Це припущення було підтримане Радою, яка запропонувала Комісії Європейських Співтовариств вивчити, як найкращим чином здійснити таке співробітництво. У лютому 1991 року Комісія запропонувала концепцію Європейської Енергетичної Хартії.
Після обговорення пропозиції Комісії у Раді Європейських Співтовариств Європейські Співтовариства запросили інші країни Західної і Східної Європи, Союз Радянських Соціалістичних Республік і неєвропейські країни-члени Організації Економічного Співробітництва і Розвитку взяти участь у Конференції в Брюсселі у липні 1991 року з тим, щоб розпочати переговори щодо Європейської Енергетичної Хартії. Ряд інших країн і міжнародних організацій були запрошені взяти участь у Конференції по Європейській Енергетичній Хартії як спостерігачі.
Переговори щодо Європейської Енергетичної Хартії закінчилися у 1991 році, і Хартія була прийнята шляхом підписання Заключного Документа на конференції, яка відбулася в Гаазі 16-17 грудня 1991 року. Всі сторони, які підписали Хартію тоді або згодом, включають усіх тих, що перелічені у Розділі I вище, крім спостерігачів.
Сторони, які підписали Європейську Енергетичну Хартію, зобов'язалися:
дотримуватися цілей і принципів Хартії та здійснювати і розширювати їхнє співробітництво якомога скоріше шляхом сумлінних переговорів з метою вироблення Основної Угоди і Протоколів.
Відповідно Конференція по Європейській Енергетичній Хартії розпочала переговори з Основної Угоди - пізніше названої Договором до Енергетичної Хартії, - спрямовані на стимулювання промислового співробітництва між Сходом і Заходом шляхом надання юридичних гарантій у таких галузях як капіталовкладення, транзит і торгівля. Вона також розпочала переговори щодо Протоколів у галузях енергетичної ефективності, ядерної безпеки і вуглеводнів, хоча в останньому випадку переговори пізніше були зупинені до закінчення Договору до Енергетичної Хартії.
Переговори по Договору до Енергетичної Хартії і Протоколу до Енергетичної Хартії з питань ефективності в енергетиці та суміжних екологічних аспектів були успішно закінчені в 1994 році.
Договір до Енергетичної Хартії
III. В результаті розгляду Конференція по Європейській Енергетичній Хартії прийняла текст Договору до Енергетичної Хартії (далі "Договір"), викладений у Додатку 1, і Рішення щодо нього, викладені у Додатку 2, і погодилася, що Договір буде відкритий для підписання в Лісабоні з 17 грудня 1994 року по 16 червня 1995 року.
Розуміння
IV. Підписанням цього Заключного Акта представники погодилися прийняти такі розуміння щодо Договору:
1. Щодо Договору в цілому
(а) Представники підкреслюють, що положення Договору погоджені при розумінні специфічного характеру Договору, спрямованого на утворення юридичних рамок для стимулювання довгострокового співробітництва в конкретному секторі, і, в результаті, не можуть тлумачитися таким чином, що вони являють собою прецедент в контексті інших міжнародних переговорів.
(b) Положення Договору:
(і) не зобов'язують ніяку Договірну Сторону вводити обов'язковий доступ для третіх сторін; або
(іі) не запобігають використанню цінових систем, які, всередині певної категорії споживачів, застосовують однакові ціни для споживачів у різних місцях.
(с) Вилучення з режиму найбільш сприятливої нації не спрямовані на те, щоб охопити заходи, які є конкретними для якого-небудь інвестора чи групи інвесторів, а мають на увазі загальне застосування.
2. Щодо статті 1 (5)
(а) Розуміється, що Договір не надає прав займатися господарською діяльністю окрім господарської діяльності в енергетичному секторі.
(b) Такі види діяльності є ілюстрацією господарської діяльності в енергетичному секторі:
(і) пошукові та розвідувальні роботи і видобуток, наприклад, нафти, газу, кам'яного вугілля та урану;
(іі) будівництво та експлуатація електростанцій, в тому числі з силовими установками, які використовують силу вітру, а також інші поновлювані джерела енергії;
(ііі) транспортування по суші, розподіл, зберігання і поставка енергетичних матеріалів і продуктів, наприклад через передаточні та розподільні мережі і трубопроводи або залізничні лінії спеціального призначення, а також будівництво споруд для них, в т.ч. прокладення нафтопроводів, газопроводів і вугільних пульпопроводів;
(iv) видалення і поховання відходів з об'єктів, пов'язаних з енергією, таких як електростанції, включаючи радіоактивні відходи з атомних електростанцій;
(v) вилучення з експлуатації об'єктів, пов'язаних з енергією, серед них нафтобурові установки, нафтоперероблювальні заводи і електростанції;
(vi) збут і продаж, а також торгівля енергетичними матеріалами і продуктами, наприклад, роздрібний продаж бензину; та
(vii) дослідження, консультування, планування, управління і проектування, пов'язані з вищезгаданою діяльністю, серед них спрямовані на підвищення енергетичної ефективності.
3. Щодо статті 1 (6)
В цілях більшої ясності щодо того, чи контролюється капіталовкладення, здійснене на території однієї Договірної Сторони, прямо чи посередньо, інвестором будь-якої іншої Договірної Сторони, контроль над капіталовкладенням означає фактичний контроль, що визначається після вивчення реальних обставин у кожній ситуації. Під час кожного такого вивчення належить розглядати всі відповідні фактори, включаючи
(а) фінансовий інтерес інвестора у капіталовкладенні, в т.ч. цінні папери з правом власності на частину акціонерного капіталу;
(b) здатність інвестора істотно впливати на управління і функціонування капіталовкладення; та
(с) здатність інвестора істотно впливати на вибір членів ради директорів або будь-якого іншого керуючого органу.
У тих випадках, коли існує сумнів щодо того, чи контролює інвестор, прямо чи посередньо, капіталовкладення, інвестор, який заявляє про такий контроль, несе тягар доказу, що такий контроль існує.
4. Щодо статті 1 (8)
Відповідно до політики Австралії в галузі іноземних капіталовкладень, заснування нового гірничорудного об'єкта чи об'єкта по переробці сировини в Австралії з загальною вартістю капіталовкладень іноземних ділових кіл в 10 млн. австралійських доларів чи більше, навіть у тому випадку, якщо ці іноземні ділові кола вже ведуть аналогічну діяльність в Австралії, розглядається як здійснення нового капіталовкладення.
5. Щодо статті 1 (12)
Представники визнають необхідність адекватного і ефективного захисту прав інтелектуальної власності відповідно до найвищих міжнародно визнаних стандартів.
6. Щодо статті 5 (1)
Угода представників щодо статті 5 не спрямована на позначення якої-небудь позиції відносно того, чи маються на увазі положення "Угоди про пов'язані з торгівлею інвестиційні заходи" ( 981_009 ), що додається до Заключного Акта Уругвайського Раунду багатосторонніх торговельних переговорів, у статтях III і XI ГАТТ, і в якому ступені.
7. Щодо статті 6
(а) Одностороння і погоджена антиконкурентна поведінка, згадана у статті 6 (2), має бути визначена кожною Договірною Стороною відповідно до її законів і може включати в себе зловживання експлуатаційного характеру.
(b) "Дія по примусовому виконанню" або "Примусове виконання" включає дію відповідно до законодавства Договірної Сторони про конкуренцію шляхом розслідування, порушення справи чи адміністративного розгляду, а також шляхом прийняття якого-небудь рішення або додаткового закону, що надають чи продовжують повноваження.
8. Щодо статті 7 (4)
Застосовне законодавство включатиме положення по охороні навколишнього середовища, землекористуванню, безпеці або технічних стандартах.
9. Щодо статей 9, 10 і Частини V
Оскільки програми Договірної Сторони, що передбачають надання державних позик, субсидій, гарантій або страхування в цілях заохочення торгівлі або капіталовкладень за кордоном, не пов'язані з капіталовкладенням чи пов'язаною з ним діяльністю інвесторів з інших Договірних Сторін на її території, такі програми можуть підлягати обмеженням щодо участі в них.
10. Щодо статті 10 (4)
Додатковий договір визначатиме умови застосування режиму, викладеного у статті 10 (3). Ці умови будуть, inter alia, включати положення щодо продажу чи розпорядження іншим чином державними активами (приватизація) і розпуску монополій (демонополізація).
11. Щодо статей 10 (4) і 29 (6)
Договірні Сторони можуть розглядати будь-який зв'язок між положеннями статті 10 (4) і статті 29 (6).
12. Щодо статті 14 (5)
Передбачається, що Договірна Сторона, яка вступає в угоду, згадану у статті 14 (5), забезпечує, щоб умови такої угоди не суперечили зобов'язанням цієї Договірної Сторони по статтях Угоди Міжнародного Валютного Фонду.
13. Щодо статті 19 (1) (і)
Кожна Договірна Сторона сама вирішує, в якій мірі оцінка і моніторинг екологічного впливу мають визначатися правовими вимогами, які органи влади будуть повноважні приймати рішення щодо таких вимог, а також визначає належні процедури для використання.
14. Щодо статей 22 і 23
Щодо торгівлі енергетичними матеріалами і продуктами, яка регулюється статтею 29, ця стаття визначає положення, що стосуються питань, які охоплюють статті 22 і 23.
15. Щодо статті 24
Вилучення, які містяться в ГАТТ і пов'язаних з ним документах, застосовуються між окремими Договірними Сторонами, що є сторонами ГАТТ, як визнається у статті 4. Щодо торгівлі енергетичними матеріалами і продуктами, яка регулюється статтею 29, ця стаття визначає положення, які стосуються питань, що охоплюються статтею 24.
16. Щодо статті 26 (2) (а)