Привілеї та імунітети надаються представникам держав-членів не для їхнього особистого блага, а для того, щоб гарантувати незалежне виконання ними своїх посадових функцій у зв'язку з роботою в ЧЕС. Тому держава-член не тільки має право, але й зобов'язана відмовити в імунітеті своїм представникам в будь-якому випадку, коли на думку цієї держави-члена, імунітет ускладнив би відправлення правосуддя і якщо в ній буде відмовлено неупереджено до цілі, щодо якої надається цей імунітет.