Цей пункт не повинен тлумачитися як такий, що вимагає від Сторін включення в закони або правила переліку робіт, які за їхнім характером або умовами виконання можуть бути доручені тільки особам однієї статі.
Статті 2 і 3
1. Для цілей застосування цих статей термін "представники працівників" означає осіб, які визнаються такими за національними законодавством або практикою.
2. Вираз "національні законодавство і практика" у відповідних випадках охоплює, крім законів і правил, колективні договори, інші угоди між роботодавцями та представниками працівників, звичаї, а також відповідне прецедентне право.
3. Встановлюється, що для цілей застосування цих статей термін "підприємство" означає сукупність матеріальних і нематеріальних елементів, які можуть бути чи не бути юридичною особою, утворені для виробництва товарів або надання послуг з метою отримання фінансового зиску і мають право визначати свою власну ринкову політику.
4. Встановлюється, що релігійні громади та їхні установи можуть бути виключені із сфери застосування цих статей, навіть якщо ці установи є "підприємствами" за змістом пункту 3. Заклади, що здійснюють діяльність, яка надихається певними ідеалами або грунтується на певних моральних принципах, ідеалах і концепціях, захищених національними законами, можуть бути виключені із сфери застосування цих статей у такому обсязі, який є необхідним для збереження профілю підприємства.
5. Встановлюється, що, коли в тій чи іншій державі права, викладені в статтях 2 і 3, здійснюються в різних закладах підприємства, відповідна Сторона повинна вважатися такою, що виконує зобов'язання, які випливають із цих статей.