1. Беручи до уваги положення статей 3.2, 4.3.d та 7.3.b Конвенції ( 994_228 ), Сторони взаємно визнають повноваження спортивних або національних антидопінгових організацій на проведення допінг-контролю на їхній території у спортсменів і спортсменок іншої Сторони Конвенції, відповідно до національних правил, які застосовуються у країні, де проводиться цей допінг-контроль. Результати такого контролю одночасно повідомляються національній антидопінговій організації та національній спортивній федерації, спортсмен або спортсменка яких проходили даний контроль, національній антидопінговій організації країни, де проводився контроль, та міжнародній спортивній федерації.
2. Сторони вживають заходів необхідних для таких контролів, які можуть проводитися на додаток до тих, які проводяться на основі попередньої двосторонньої або іншої окремої угоди. Для забезпечення відповідності стандартам, визнаним на міжнародному рівні, спортивні або національні антидопінгові організації повинні бути сертифіковані відповідно до стандартів якості для допінг-контролю Міжнародної організації зі стандартизації (МОС), що визнаються Моніторинговою групою, заснованою згідно зі статтею 10 Конвенції ( 994_228 ).
3. Сторони також визнають повноваження Всесвітнього Антидопінгового Агентства (ВАДА) та інших організацій з допінг-контролю, які здійснюють свою роботу під його контролем, проводити допінг-контроль своїх спортсменів і спортсменок поза змаганнями на їхній території або у будь-якому іншому місці. Результати цих тестувань повідомляються національній антидопінговій організації, спортсмени або спортсменки якої проходили контроль. Будь-який такий контроль здійснюється за погодженням зі спортивними організаціями згаданими у статті 4.3.c Конвенції ( 994_228 ), відповідно до діючих правил та положень національного законодавства країни, де він проводиться.