1. Якщо, враховуючи статтю 10 Конвенції ( 994_581 ), відповідна особа задовольняє умовам доступу до необов'язкового безперервного страхування на випадок інвалідності, похилого віку та у разі смерті відповідно до більше ніж однієї схеми на підставі законодавства Договірної Сторони та не була обов'язково застрахована відповідно до будь-яких з цих схем на підставі її останньої зайнятості, вона має право на допуск до необов'язкового безперервного страхування лише відповідно до схеми, яка б застосовувалась у разі, якщо така особа здійснює відповідно до законодавства такої Сторони трудову діяльність, що підлягає обов'язковому страхуванню для пенсійних потреб, яких вона дотримувалася востаннє відповідно до законодавства іншої Договірної Сторони. Однак, якщо вищезгадана трудова діяльність не підлягала обов'язковому страхуванню відповідно до законодавства першої Сторони або якщо не можна визначити характер такої трудової діяльності, компетентний орган такої Сторони чи така установа, яку він може призначити, приймає рішення щодо схеми, відповідно до якої необов'язкове страхування може продовжуватись.
2. Для отримання допомоги згідно з положеннями статті 10 цієї Конвенції ( 994_581 ) відповідна особа подає установі відповідної Договірної Сторони довідку про періоди страхування, завершені відповідно до законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони, а також довідку про будь-які періоди проживання після досягнення шістнадцяти років відповідно до мінімальних вимог законодавства будь-якої іншої Договірної Сторони. Ця довідка видається на вимогу відповідної особи або відповідної установи установою чи установами, в межах компетенції яких особа завершила дані періоди.
Застосування статті 13 Конвенції ( 994_581 )