1. У випадку, на який поширюється дія пункту 1 статті 46 Конвенції ( 994_581 ), повідомлення про професійне захворювання надсилається або до установи, уповноваженої з питань допомоги у разі професійного захворювання, Договірної Сторони, за законодавством якої працівник востаннє здійснював діяльність, здатну спричинити відповідне захворювання, або до установи місця постійного проживання, яка передає таке повідомлення до першої установи, згаданої вище.
2. Якщо установа, яка отримала повідомлення, вважає, що діяльність, здатна спричинити відповідне захворювання, здійснювалася останньою згідно із законодавством іншої Договірної Сторони, вона передає повідомлення та супровідні документи до відповідної установи цієї Сторони та інформує про це зацікавлену особу.
3. Якщо установа Договірної Сторони, за законодавством якої працівник востаннє здійснював діяльність, здатну спричинити це захворювання, з'ясовує, що він або його спадкоємці не задовольняють умови цього законодавства, беручи до уваги положення пунктів 2, 3 та 4 статті 46 Конвенції ( 994_581 ), відповідна установа:
a) негайно надсилає до установи Договірної Сторони, за законодавством якої працівник раніше здійснював діяльність, здатну спричинити відповідне захворювання, повідомлення та всі супровідні документи, враховуючи результати та дані медичних оглядів, проведених попередньою установою, а також копію рішення, зазначеного у наступному підпункті;
b) водночас інформує зацікавлену особу про своє рішення, зазначаючи підстави, внаслідок яких у допомозі було відмовлено, порядок та строки подання оскарження, а також дату, коли документи щодо справи були передані до установи, зазначеної у попередньому підпункті.
4. У разі необхідності справа передається назад згідно із тією самою процедурою до відповідної установи Договірної Сторони, за законодавством якої працівник вперше здійснював діяльність, здатну спричинити відповідне захворювання.