1. Для отримання грошової допомоги іншої, ніж пенсії, передбачені у підпункті (b) пункту 1 статті 38 Конвенції ( 994_581 ), працівник звертається до установи місця постійного проживання протягом трьох днів після втрати працездатності, а також надає довідку про те, що він припинив працювати, або, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується компетентною установою або установою місця постійного проживання, довідку про непрацездатність, видану лікарем, що його відвідав. Він також подає будь-які інші документи, які вимагаються законодавством відповідної держави відповідно до виду допомоги, на отримання якої він претендує.
2. Якщо лікарі в країні постійного проживання не видають довідки про непрацездатність, працівник звертається безпосередньо до установи місця постійного проживання протягом терміну, встановленого законодавством, яке вона застосовує. Ця установа негайно вимагає медичного підтвердження непрацездатності та видає довідку, зазначену в попередньому пункті.
3. Установа місця постійного проживання негайно передає до компетентної установи документи, зазначені у попередніх пунктах цієї статті, в яких також зазначається можлива тривалість непрацездатності.
4. Установа місця постійного проживання якнайшвидше проводить медичний огляд працівника, робить необхідні адміністративні запити стосовно його справи, начебто даний працівник був застрахований цією установою, та невідкладно повідомляє компетентну установу про результати. Компетентна установа може, якщо цього бажає, забезпечити обстеження відповідного працівника лікарем на її власний вибір та за її власні кошти. Якщо ця установа приймає рішення відмовити у допомозі на підставі того, що працівник не дотримується правил стосовно розгляду цієї справи, вона повідомляє його про своє рішення та надсилає копію рішення установі місця постійного проживання працівника.
5. Про завершення терміну непрацездатності установа місця постійного проживання негайно повідомляє працівнику, а також інформує про це компетентну установу. Коли остання самостійно приймає рішення стосовно того, що працівник знову є працездатним, вона повідомляє його про своє рішення та надсилає копію цього рішення установі місця постійного проживання.
6. Коли щодо цієї самої справи установою місця постійного проживання та компетентною установою встановлено дві різні дати закінчення терміну непрацездатності, застосовується дата, визначена компетентною установою.
7. Якщо працівник відновлює роботу, він повідомляє про це компетентну установу, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується цією установою.
8. Компетентна установа сплачує грошову допомогу, користуючись будь-якими необхідними засобами, наприклад міжнародним грошовим переказом, та інформує установу місця постійного проживання про здійснення таких виплат. Якщо допомога виплачується установою місця постійного проживання від імені компетентної установи, остання інформує працівника про його право у спосіб, передбачений законодавством, яке застосовується, а також повідомляє його про установу, на яку покладено відповідальність за виплату допомоги. Вона також інформує установу місця постійного проживання про суму сплаченої допомоги, дати виплат та максимальний термін, протягом якого ця допомога сплачується згідно із законодавством відповідної держави. Сума допомоги, сплаченої установою місця постійного проживання, конвертується за найвищим офіційним курсом обміну на перший день місяця, в який виплачується ця допомога.
Застосування статті 40 Конвенції ( 994_581 )