1. Для отримання допомоги в натуральній формі, передбаченої в підпункті (a) (ii) пункту 1 статті 21 Конвенції ( 994_581 ), відповідна особа звертається до компетентної установи місця свого тимчасового проживання протягом трьох днів після втрати працездатності, а також подає довідку про непрацездатність, видану лікарем, який її лікував, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується компетентною установою або установою місця тимчасового проживання особи. Вона також зазначає свою адресу в країні тимчасового проживання, а також назву та адресу компетентної установи.
2. Якщо лікарі в країні тимчасового проживання не видають довідок про непрацездатність, положення пункту 2 статті 19 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
3. Установа місця тимчасового проживання невідкладно передає компетентній установі документи, зазначені в попередніх пунктах цієї статті, зокрема довідку про можливу тривалість непрацездатності.
4. Про осіб інших, ніж працівники, зазначені в підпункті (a) (i) пункту 1 та підпункті (a) пункту 2 статті 15 Конвенції ( 994_581 ), стан здоров'я яких після медичного обстеження було визнано таким, що не перешкоджає їм повернутися на територію Договірної Сторони, на якій вони проживають, негайно повідомляється з цією метою установою місця тимчасового проживання, яка також надсилає копію повідомлення компетентній установі.
5. Додатково положення пунктів 4 - 8 статті 19 цієї Угоди застосовуються mutatis mutandis.
Застосування пункту 4 статті 22 Конвенції ( 994_581 )