1. Для того, щоб отримати грошову допомогу, передбачену в підпункті (b) пункту 1 статті 20 Конвенції ( 994_581 ), відповідна особа звертається до установи свого місця постійного проживання протягом трьох днів після втрати працездатності та подає довідку про те, що вона припинила працювати або, якщо цього вимагає законодавство, що застосовується компетентною установою чи установою місця постійного проживання особи, довідку про непрацездатність, видану лікарем, який її лікував. Вона також подає будь-які інші документи, які вимагає законодавство відповідної держави, відповідно до виду заявленої допомоги.
2. Якщо лікарі в країні постійного проживання не видають довідок про непрацездатність, відповідна особа безпосередньо звертається до установи місця постійного проживання протягом граничного строку, встановленого законодавством, яке та застосовує. Така установа негайно вимагає медичного підтвердження непрацездатності та видає довідку, зазначену в попередньому пункті.
3. Установа місця постійного проживання особи негайно передає компетентній установі документи, як визначено в попередніх пунктах цієї статті, вказуючи водночас можливу тривалість непрацездатності.
4. Установа місця постійного проживання особи якнайшвидше забезпечує медичне обстеження відповідної особи та робить необхідні адміністративні запити стосовно її справи, а також невідкладно повідомляє компетентну установу про одержані дані. Компетентна установа може за бажанням забезпечити обстеження відповідної особи лікарем на власний вибір та за власний рахунок. Якщо така установа вирішить відмовитись від допомоги на підставах того, що відповідна особа не дотримувалась правил, що стосуються розгляду її справи, вона повідомляє її про своє рішення та одночасно висилає копію рішення установі місця постійного проживання.
5. Про припинення непрацездатності невідкладно повідомляється відповідна особа установою місця постійного проживання, яка водночас повідомляє про це компетентну установу. Коли така установа самостійно вирішить, що відповідна особа знову здатна працювати, вона повідомляє її про своє рішення та одночасно висилає копію такого рішення установі місця постійного проживання.
6. Якщо в такому самому випадку дві різні дати встановлені установою місця постійного проживання та компетентною установою для припинення непрацездатності, застосовується дата, встановлена компетентною установою.
7. Якщо відповідна особа продовжує працювати, вона повідомляє про це компетентну установу, якщо цього вимагає законодавство, яке застосовує така установа.
8. Компетентна установа виплачує грошову допомогу будь-якими відповідними засобами, наприклад шляхом міжнародного грошового переказу, та інформує установу місця постійного проживання про такі платежі. Якщо допомога виплачується установою місця постійного проживання від імені компетентної установи, компетентна установа повідомляє відповідну особу про її право у спосіб, визначений законодавством, яке вона застосовує, а також інформує її про установу, зобов'язану виплачувати таку допомогу. Вона також водночас повідомляє установу місця постійного проживання про суму виплаченої допомоги, про дати виплати та про максимальний строк, у який вона виплачується відповідно до законодавства відповідної держави. Сума допомоги, що виплачується установою місця постійного проживання, конвертується за найвищим валютним курсом станом на перший день місяця, в який виплачується допомога.
Застосування статті 21 Конвенції ( 994_581 )