СУДОВА КОЛЕГІЯ В ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
06.04.1994
(Витяг)
Р. звернулась з позовом до І. про визнання права користування квартирою в м. Калуші. Позивачка посилалась на те, що з моменту отримання відповідачем згаданої квартири вона проживала в ній, знаходилась з ним у фактичних шлюбних відносинах та вела спільне господарство. Вважала, що в зв'язку з цим у відповідності з ст. 64 ЖК ( 5464-10 ) набула право користування зазначеним приміщенням.
Справа розглядалась судами неодноразово. Рішенням Калуського міського суду від 7 вересня 1993 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії Івано-Франківського обласного суду від 26 жовтня 1993 р., позов задоволено.
У протесті заступника Голови Верховного Суду України ставиться питання про скасування цих судових рішень і направлення справи на новий розгляд. Судова колегія Верховного Суду України знайшла, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Справа судом розглянута лише з участю наймача жилого приміщення як відповідача.
Однак з наявних у справі копії ордера на спірну квартиру та доданої до скарги в порядку нагляду довідки житлово-експлуатаційної організації вбачається, що у квартирі прописані як особи, що мають право на неї, колишня дружина відповідача і його повнолітній син, які до участі у справі не притягались, хоча рішення фактично було постановлено і проти них.
У відповідності з п. 8 ст. 314 ЦПК ( 1503-06 ) рішення в усякому разі підлягає скасуванню, якщо суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не були притягнуті до участі у справі.
Виходячи з наведеного, судова колегія Верховного Суду України скасувала судові рішення, а справу направила на новий розгляд.
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 2, 1995 р.