ПРЕЗИДІЯ КИЇВСЬКОГО МІСЬКОГО СУДУ
ПОСТАНОВА
від 02.08.88
(Витяг)
Вироком Шевченківського районного народного суду м. Києва А. і К. засуджено за ч. 2 ст. 215-3 КК України ( 2002-05 ), їх визнано винними в тому, що, будучи у стані сп'яніння, вони за попередньою змовою між собою угнали вночі автомобіль, який належав С. Пересунувши автомобіль шляхом буксирування від під'їзду будинку на 30 м, вони не змогли від'їхати через його несправність. К. був затриманий працівниками міліції на місці злочину, а М., який звідти втік, - за місцем проживання.
Ухвалою судової колегії Київського міського суду вирок залишено без змін.
Перший заступник Голови Верховного Суду УРСР вніс до президії Київського міського суду протест, у якому порушив питання про зміну постановлених судових рішень щодо А. й К. і перекваліфікацію їх дій з ч. 2 ст. 215-3 на ст. 17, ч. 2 ст. 215-3 КК України ( 2001-05, 2002-05 ).
Президія міського суду протест задовольнила, вказавши на таке. Суд, правильно встановивши фактичні обставини злочину, невірно кваліфікував дії М. і К. За показаннями останніх, вони хотіли угнати автомобіль для того, щоб покататися, але не змогли завести двигун машини. Отже, М. і К. не довели злочинного наміру до кінця з незалежних від них причин і були затримані працівниками міліції. Тому їх дії слід кваліфікувати як замах на угон автомобіля за ст. 17, ч. 2 ст. 215-3 КК України ( 2001-05, 2002-05 ).
"Бюлетень законодавства і юридичної практики України", N 4, 1993 р.