СУДОВА КОЛЕГІЯ В КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
від 13.08.98
(Витяг)
Вироком Шепетівського районного суду Хмельницької області від 18 березня 1998 р. Г. засуджено за ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) на два роки позбавлення волі у виправно-трудовій колонії посиленого режиму.
Ухвалою судової колегії в кримінальних справах Хмельницького обласного суду від 21 квітня 1998 р. вирок залишено без зміни.
Як визнав суд, 11 серпня 1995 р. близько 23-ї години Г. умисно заподіяв К. тяжкі тілесні ушкодження за таких обставин.
У цей день К. зі своїми кіньми допомагав Б. будувати його будинок. Там же з іншими громадянами був і Г., який теж допомагав у будівництві. Після закінчення роботи, близько 21-ї години, Г. поїхав з дозволу К. мити коней на річку, пообіцявши швидко повернутись. Проте повернувся він лише близько 23-ї години. К., який хвилювався за коней, став висловлювати невдоволення з приводу затримки і вдарив Г. рукою. Той у відповідь з великою силою вдарив К. кулаком в обличчя, пошкодивши йому ніс і ліве око, що призвело до втрати зору на нього.
Перший заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про зміну судових рішень і перекваліфікацію дій Г. з ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) на ст. 103 КК та призначення йому двох років позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку згідно зі ст. 461 КК строком на два роки.
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що протест підлягає задоволенню з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи, суд правильно встановив фактичні обставини злочинних дій, вчинених Г. щодо потерпілого К., але дав їм невірну юридичну оцінку.
Так, із показань Г. у судовому засіданні видно, що після закінчення роботи він попросив у К. коней з тим, щоб помити їх у річці. Але коло річки коні втекли, і він зупинив їх тільки біля школи, звідки привів до будинку Б. Там К. став звинувачувати його у затримці коней, а потім ударив рукою в обличчя. Це дуже схвилювало Г., і, не стримавшись, він у відповідь теж завдав К. удар в обличчя.
Із показань допитаних у судовому засіданні свідків В., Л., Д. і Б. вбачається, що після закінчення роботи К. дозволив Г. помити коней, але той довго не повертався з річки, і К. почав нервувати. Коли Г. повернувся і пояснив, що коні втекли й він довго їх шукав, К. почав лаятись на нього, ображати нецензурними словами, а потім ударив рукою в обличчя. У відповідь Г. теж ударив К.
Потерпілий підтвердив, що з його дозволу Г. взяв коней, щоб помити їх у річці, але повернувся з ними пізно. За це він почав на Г. сваритися, обізвав "припадочним", і у відповідь той завдав йому удар в обличчя, від якого він втратив зір на одне око.
Як видно з вироку, із запереченнями потерпілого про те, що він не завдавав Г. удару в обличчя, суд не погодився, оскільки визнав, що вони суперечать показанням засудженого і зазначених вище свідків.
У той же час суд не взяв до уваги показання засудженого і тих самих свідків про те, що перед тим, як завдати удар, К. ображав Г., у тому числі нецензурними словами, обізвав його "припадочним". Це підтверджується дослідженими у справі доказами, а щодо останнього вислову на адресу Г. - показаннями самого потерпілого у судовому засіданні.
За таких обставин висновок суду про те, що потерпілий тільки "дорікав" Г. за затримку коней, суперечить матеріалам справи.
Крім того, згідно з висновком комплексної психолого-психіатричної експертизи та показаннями свідка Г. В., засуджений вчинив свої дії у стані осудності, але він дійсно хворіє на епілепсію.
Як видно з матеріалів справи, ці обставини не врахували ні суд першої інстанції, ні судова колегія в кримінальних справах Хмельницького обласного суду при розгляді справи в касаційному порядку.
Разом з тим встановлені судом фактичні обставини справи свідчать, що умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому К. засуджений Г. заподіяв у стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло внаслідок як тяжкої образи, так і протизаконного насильства з боку потерпілого. Тому злочинні дії Г. підлягають перекваліфікації з ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) на ст. 103 КК.
При призначенні Г. покарання необхідно врахувати, що він страждає на епілепсію, злочин вчинив у неповнолітньому віці і з цього моменту пройшло майже три роки, протягом яких він ні в чому протизаконному більше не обвинувачувався. За таких обставин покарання Г. потрібно обрати у вигляді позбавлення волі, але з відстрочкою виконання вироку на підставі ст. 46-1 КК ( 2001-05 ).
Судова колегія в кримінальних справах Верховного Суду України протест першого заступника Голови Верховного Суду України задовольнила, вирок Шепетівського районного суду від 18 березня 1998 р. та ухвалу судової колегії в кримінальних справах Хмельницького обласного суду від 21 квітня 1998 р. щодо Г. змінила - перекваліфікувала його дії з ч. 1 ст. 101 КК ( 2001-05 ) на ст. 103 КК і призначила йому два роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку згідно зі ст. 46-1 КК строком на два роки.
Надруковано: "Рішення Верховного Суду України", 1999 р.