СУДОВА ПАЛАТА У КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВАХ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
УХВАЛА
17.06.2004
(Витяг)
Ленінський районний суд м. Чернівців вироком від 3 листопада 2003 р. засудив М. за ч. 1 ст. 125 КК ( 2341-14 ) до штрафу в розмірі 510 грн. Засуджену визнано винною в тому, що вона 30 листопада 2001 р. приблизно о 12-й годині 10 хвилин, перебуваючи у своїй квартирі в м. Чернівцях, дерев'яною палицею умисно вдарила потерпілу Б. по руці, чим спричинила їй легкі тілесні ушкодження.
Апеляційний суд Чернівецької області ухвалою від 13 січня 2004 р. вирок залишив без зміни.
У касаційній скарзі М. просила постановлені у справі судові рішення скасувати, а справу закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину, оскільки вона діяла у стані необхідної оборони.
Заслухавши суддю-доповідача, виступ прокурора та перевіривши матеріали справи, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України визнала, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, але помилився в їх юридичній оцінці, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон.
Згідно з ч. 2 ст. 36 КК ( 2341-14 ) кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.
За показаннями М. в суді, Б. увірвалася до неї в квартиру з ганчіркою, у зв'язку з чим вони з чоловіком виштовхнули її з помешкання, при цьому, можливо, спричинивши "подряпину", або ж потерпіла впала.
Такі ж аргументи, доводячи свою невинуватість, М. навела у подальшому в апеляційній та касаційній скаргах.
Потерпіла Б. визнала, що прийшла до М., щоб з'ясувати стосунки з приводу викинутої тією ганчірки. М. же вдарила її палицею по руці. Свідок К. підтвердила, що чула сварку між сусідами, а саме: Б. кликала на допомогу, а М. кричала, щоб Б. йшла з її квартири.
З описової частини вироку випливає, що інцидент стався у квартирі М. Отже, наведені докази свідчать, що Б., використовуючи нікчемний привід, прийшла до зазначеної квартири, чим порушила права М. на недоторканність житла та особи, зчинила там сварку, розмахуючи ганчіркою. За таких обставин слід визнати, що М. діяла у стані необхідної оборони і в її діях немає складу злочину.
На підставі наведеного колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України касаційну скаргу М. задовольнила частково: вирок Ленінського районного суду м. Чернівців від 3 листопада 2003 р. та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 13 січня 2004 р. скасувала і справу щодо М. закрила за відсутністю в її діях складу злочину.