Тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом як ощадна установа для цілей статті 27(1)(a)(iii) Регламенту (ЄС) № 575/2013
1. Компетентні органи можуть визначити, що тип компанії, визнаний згідно із застосовним національним правом, відповідає визначенню ощадної установи для цілей частини другої Регламенту (ЄС) № 575/2013, якщо виконані всі умови, визначені в параграфах 2, 3 та 4.
2. Щоб відповідати визначенню ощадної установи для цілей параграфа 1, правовий статус установи повинен належати до однієї з таких категорій:
(f) у Швеції: установи, зареєстровані як «Sparbank» згідно з «Sparbankslag (1987:619)».
3. Що стосується основного капіталу першого рівня, щоб бути визнаною ощадною установою для цілей параграфа 1, установа повинна бути здатною випускати, згідно з національним застосовним правом або статутом компанії, на рівні юридичної особи лише ті інструменти капіталу, які зазначені у статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013.
4. Щоб відповідати визначенню ощадної установи для цілей параграфа 1, суму капіталу, резервів та проміжних і річних прибутків повинно бути заборонено згідно з національним застосовним правом розподіляти між утримувачами інструментів основного капіталу першого рівня. Таку умову вважають виконаною, навіть якщо установа випускає інструменти основного капіталу першого рівня, які надають утримувачу на постійній основі право на частину прибутків і резервів, якщо це дозволено застосовним національним правом, за умови, що така частина є пропорційною їхньому внеску до капіталу та резервів або, якщо це дозволено застосовним національним правом, на основі альтернативного механізму. Установа може випускати інструменти основного капіталу першого рівня, які надають утримувачам, у випадку визнання установи неплатоспроможною або її ліквідації, право на резерви, які не обов’язково повинні бути пропорційними внеску до капіталу або резервів, за умови виконання умов, визначених у параграфах 4 та 5 статті 29 Регламенту (ЄС) № 575/2013.