Загальні вимоги щодо нагляду за установами контролю та органами контролю
1. Наглядова діяльність Комісії по відношенню до установ контролю та органів контролю, визнаних відповідно до статті 46(1) Регламенту (ЄС) 2018/848, зосереджується на оперативній ефективності установ контролю та органів контролю з урахуванням результатів роботи органів акредитації, зазначених в пункті (d) статті 46(2) згаданого Регламенту.
2. Інтенсивність і частоту наглядової діяльності, яку здійснює Комісія, адаптують відповідно до ризику невідповідностей згідно зі статтею 46(6) Регламенту (ЄС) 2018/848.
3. Установи контролю та органи контролю, визнані відповідно до статті 46(1) Регламенту (ЄС) 2018/848, зберігають здатність відповідати умовам і критеріям, встановленим у пунктах (a), (b)(i) і (c) статті 45(1) і статті 46(2) згаданого Регламенту, як встановлено в технічному досьє на момент їх визнання. Вони також зберігають спроможність і компетентність ефективно застосовувати вимоги, умови та заходи контролю, встановлені у статті 46(2) і (6) Регламенту (ЄС) 2018/848 і в цьому Регламенті.
З цією метою вони доводять:
(a) що вони ефективно ведуть діяльність відповідно до умов і критеріїв, зазначених в першому підпараграфі; і
(b) дотримання своїх операційних процедур і ефективність своїх заходів контролю.
4. Для цілей річного звіту органи контролю забезпечують проведення спостережного аудиту відповідно до секцій 1 і 2 частини B додатка I до цього Регламенту та таких правил:
(a) період між двома спостережними аудитами не може перевищувати 4 років;
(b) кількість спостережних аудитів, проведених у зв’язку з першим запитом про визнання, не враховують у підрахунку загальної кількості спостережних аудитів, які необхідно провести за чотирирічний період, зазначений у пункті (a);
(c) один додатковий спостережний аудит проводять:
(i) кожні 2 роки в тих третіх країнах, у яких виробляють або переробляють продукт з високим ступенем ризику, зазначений у статті 8;
(ii) для кожних 10 визнаних третіх країн. Цей додатковий спостережний аудит проводять протягом 4 років;
(d) більше спостережних аудитів проводять на запит Комісії або органу акредитації на основі аналізу ризиків, зокрема, таких факторів:
(i) кількість інспекторів;
(ii) кількість операторів;
(iii) тип діяльності, яку ведуть оператори;
(iv) кількість спостережних аудитів, проведених органом акредитації;
(v) невідповідності, що стосуються органів контролю;
(vi) кількість сертифікованих груп операторів і їх розмір;
(vii) критичні висновки щодо органів контролю або конкретного інспектора чи інспекторів;
(viii) характер продуктів і ризик шахрайства;
(ix) зворотний зв’язок від Комісії на основі попереднього річного звіту органу контролю;
(x) підозри щодо шахрайства з боку операторів.
(xi) обсяг продуктів, імпортованих з третьої країни в Союзу, і діяльність установи контролю або органу контролю у визнаних третіх країнах.
5. Установи контролю та органи контролю подають документацію про свою процедуру аналізу ризиків на запит Комісії.
6. Для цілей нагляду за установами контролю та органами контролю, визнаними Комісією, остання може отримати допомогу від двох держав-членів, які можуть виступати як співдоповідачі у вивченні технічних досьє, поданих установами контролю та органами контролю для початкового визнання або розширення їхньої сфери визнання, в керуванні переліком визнаних установ контролю та органів контролю, та в перегляді такого переліку, і в оцінюванні оперативної ефективності, включно з річними звітами, установ контролю та органів контролю.
7. Комісія може розподіляти запити між державами-членами пропорційно до кількості голосів кожної держави-члена в Комітеті з органічного виробництва.