Обґрунтування заперечення
1. Офіс надає стороні, що висуває заперечення, можливість подати факти, докази й аргументи на підтвердження заперечення або доповнити будь-які факти, докази й аргументи, які вже подано відповідно до статті 2(4). Для такої цілі Офіс повинен визначити строк, який повинен становити щонайменше два місяці, починаючи з дати, коли змагальну частину провадження за запереченням вважають розпочатою відповідно до статті 6(1).
2. Протягом строку, зазначеного у параграфі 1, сторона, що висуває заперечення, подає також докази наявності, дійсності та обсягу охорони своєї більш ранньої марки чи більш раннього права, а також докази свого права на подання заперечення. Зокрема, сторона, що висуває заперечення, надає такі докази:
(a) якщо заперечення ґрунтується на більш ранній торговельній марці у розумінні статті 8(2)(a) та (b) Регламенту (ЄС) 2017/1001, яка не є торговельною маркою ЄС, докази її подання або реєстрації, подаючи:
(i) копію відповідного свідоцтва про подання або аналогічний документ від адміністрації, до якої було подано заявку на торговельну марку, якщо торговельну марку ще не зареєстровано; або
(ii) якщо більш ранню торговельну марку зареєстровано, копію відповідного свідоцтва про реєстрацію та, у відповідних випадках, останнього свідоцтва про продовження, у якому вказано, що строк охорони торговельної марки виходить за межі строку, зазначеного у параграфі 1, або будь-якого його продовження, або аналогічний документ від адміністрації, яка зареєструвала торговельну марку;
(b) якщо заперечення ґрунтується на добре відомій марці у розумінні статті 8(2)(c) Регламенту (ЄС) 2017/1001, докази, які демонструють, що марка є добре відомою на відповідній території для товарів чи послуг, зазначених відповідно до статті 2(2)(g) цього Регламенту;
(c) якщо заперечення ґрунтується на відсутності згоди власника, як передбачено у статті 8(3) Регламенту (ЄС) 2017/1001, докази права власності сторони, що висуває заперечення, на попередню торговельну марку та її відносин з агентом чи представником;
(d) якщо заперечення ґрунтується на більш ранньому праві у розумінні статті 8(4) Регламенту (ЄС) 2017/1001, докази, які демонструють використання такого права у процесі торгівлі більше ніж просто місцевого значення, а також доказ його набуття, тривалого існування та обсягу охорони, у тому числі, якщо більш раннє право використовують відповідно до права держави-члена, чітке вказання змісту національного права, на яке спираються, шляхом наведення публікацій відповідних положень або судової практики;
(e) якщо заперечення ґрунтується на більш ранній назві місця походження або більш ранньому географічному зазначенні у розумінні статті 8(6) Регламенту (ЄС) 2017/1001, докази їх набуття, тривалого існування та обсягу охорони, у тому числі, якщо більш ранню назву місця походження або більш раннє географічне зазначення заявляють відповідно до права держави-члена, чітке вказання змісту національного права, на яке спираються, шляхом наведення публікацій відповідних положень або судової практики;
(f) якщо заперечення ґрунтується на марці з репутацією у розумінні статті 8(5) Регламенту (ЄС) 2017/1001, окрім доказів, зазначених у пункті (a) цього параграфу, докази, які демонструють, що марка має репутацію у Союзі або у відповідній державі-членові для товарів чи послуг, зазначених відповідно до статті 2(2)(g) цього Регламенту, а також докази або аргументи, які демонструють, що використання без належної причини торговельної марки, на яку подано заявку, надавало б несправедливу вигоду від розрізняльної здатності або репутації більш ранньої торговельної марки чи негативно вплинуло б на неї.
3. Якщо докази щодо подачі або реєстрації більш ранніх прав, зазначених у параграфі 2(a) або, у відповідних випадках, у параграфі 2(d) чи (e), або докази щодо змісту відповідного національного права доступні онлайн з джерела, визнаного Офісом, сторона, що висуває заперечення, може надати такі докази, зробивши покликання на таке джерело.
4. Будь-які свідоцтва про подання, реєстрацію або продовження чи аналогічні документи, зазначені у параграфі 2(a), (d) чи (e), а також будь-які положення застосовного національного права, що регулюють набуття прав та обсяг їх охорони, як зазначено у параграфі 2(d) і (e), у тому числі докази, доступні онлайн, як зазначено у параграфі 3, необхідно надавати мовою провадження або супроводжувати перекладом такою мовою. Переклад повинна подати сторона, що висуває заперечення, за власною ініціативою протягом строку, визначеного для подання оригіналу документа. Будь-який інший доказ, який подається стороною, що висуває заперечення, для обґрунтування заперечення, підпадає під дію статті 24 Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/626. Переклади, подані після завершення відповідних строків, не беруть до уваги.
5. Офіс не бере до уваги письмові документи або їх частини, які не було подано мовою провадження або які не було перекладено мовою провадження протягом строку, визначеного Офісом відповідно до параграфу 1.