Допустимість оскарження
1. Апеляційна рада відхиляє оскарження як недопустиме у будь-якому з таких випадків:
(a) якщо повідомлення про оскарження не було подано протягом двох місяців з дня повідомлення про рішення, яке є предметом оскарження;
(b) якщо оскарження не відповідає положенням статей 66 і 67 Регламенту (ЄС) 2017/1001 або положенням, установленим у статті 21(1)(d) та статті 21(2) і (3) цього Регламенту, крім випадків, коли такі недоліки буде усунуто протягом чотирьох місяців з дня повідомлення про рішення, яке є предметом оскарження;
(c) якщо повідомлення про оскарження не відповідає вимогам, установленим у статті 21(1)(a), (b), (c) і (e), та оскаржувач, незважаючи на те, що Апеляційна рада повідомила його про таке, не усунув такі недоліки протягом строку, визначеного для цього Апеляційною радою;
(d) якщо виклад підстав не було подано протягом чотирьох місяців з дня повідомлення про рішення, яке є предметом оскарження;
(e) якщо виклад підстав не відповідає вимогам, установленим у статті 22(1)(a) і (b), та оскаржувач, незважаючи на те, що Апеляційна рада повідомила його про таке, не усунув такі недоліки протягом строку, визначеного для цього Апеляційною радою, або не надав переклад викладу підстав протягом одного місяця з дня подачі оригіналу викладу згідно зі статтею 22(2).
2. Якщо оскарження виявляється недопустимим, голова Апеляційної ради, якій було розподілено справу відповідно до статті 35(1), може звернутися до Апеляційної ради з проханням невідкладно ухвалити рішення про допустимість оскарження до сповіщення відповідача про повідомлення або виклад підстав, залежно від обставин.
3. Апеляційна рада визнає оскарження таким, що вважається не поданим, якщо збір за оскарження сплачено після завершення строку, встановленого у першому реченні статті 68(1) Регламенту (ЄС) 2017/1001. У такому разі параграф 2 цієї статті не застосовується.