Заявка на анулювання або визнання недійсності
1. Заявка до Офісу на анулювання або визнання недійсності відповідно до статті 63 Регламенту (ЄС) 2017/1001 повинна містити:
(a) реєстраційний номер торговельної марки ЄС, яку бажають анулювати або визнати недійсною, та найменування/прізвище й ім’я її власника;
(b) підстави, на яких ґрунтується заявка, у формі заяви про те, що відповідні вимоги, встановлені у статтях 58, 59, 60, 81, 82, 91 чи 92 Регламенту (ЄС) 2017/1001, виконано;
(c) щодо заявника:
(i) ідентифікаційні дані заявника відповідно до статті 2(1)(b) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/626;
(ii) якщо заявник призначив представника або якщо представництво є обов’язковим у розумінні статті 119(2) Регламенту (ЄС) 2017/1001, найменування/прізвище й ім’я та робочу адресу представника відповідно до статті 2(1)(e) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/626;
(d) зазначення товарів чи послуг, для яких прагнуть анулювання або визнання недійсності заявки; за відсутності такого зазначення заявку вважають спрямованою проти всіх товарів чи послуг, які охоплює заявка на опротестовувану торговельну марку ЄС;
2. Окрім вимог, встановлених у параграфі 1, заявка на визнання недійсності, що ґрунтується на відносних підставах, повинна містити таке:
(a) у разі подання заявки відповідно до статті 60(1) Регламенту (ЄС) 2017/1001, дані про більш раннє право, на якому ґрунтується заявка, відповідно до статті 2(2)(b) цього Регламенту, яку застосовують mutatis mutandis до такої заявки;
(b) у разі заявки відповідно до статті 60(2) Регламенту (ЄС) 2017/1001, зазначення характеру більш раннього права, на якому ґрунтується заявка, його представлення та зазначення, чи це більш раннє право існує на всій території Союзу чи в одній або декількох державах-членах, і якщо так, зазначення таких держав-членів;
(c) деталі відповідно до статті 2(2)(d)-(g) цього Регламента, яку застосовують mutatis mutandis до такої заявки;
(d) якщо заявку вносить ліцензіат або особа, яка має право за відповідним законодавством Союзу або національним правом на реалізацію більш раннього права, зазначення щодо уповноваження або права на подання заявки;
3. Якщо заявка на визнання недійсності відповідно до статті 60 Регламенту (ЄС) 2017/1001 ґрунтується на більше ніж одній більш ранній марці або більше ніж одному більш ранньому праві, до кожної з таких марок або до кожного з таких прав застосовують параграфи 1(b) і 2 цієї статті.
4. Заявка може містити обґрунтовану заяву про підстави із викладенням фактів та аргументів, на яких вона ґрунтується, та супровідні докази.