Декларації про виробництво
1. Виробники, які мають осідок у державі-члені, яка зобов’язана вести оновлюваний реєстр виноградників відповідно до статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, повинні щороку подавати декларацію про виробництво компетентним органам такої держави-члена стосовно свого виробництва у відповідному виноробному році в такій державі-члені.
Держави-члени, які запровадили щорічно оновлюваний реєстр виноградників, на основі якого можна встановити зв’язок між відповідними декларантами, декларовуваним виробництво та ділянками виноградників, можуть звільняти виробників від обов’язку декларувати інформацію, згадану у статті 22(2)(e) Імплементаційного регламенту (ЄС) 2018/274. У таких випадках компетентні органи держав-членів самостійно повинні заповнювати декларації, вказуючи площу на основі даних із реєстру виноградників.
2. Збирачів, які належать до одного чи декількох кооперативних виноробень або груп виробників чи пов’язані з такими кооперативними виноробнями або групами виробників та які надали весь вироблений ними виноград чи сусло таким кооперативним виноробням чи групам, зберігаючи при цьому право отримати шляхом виробництва вина кількість, яка є меншою за 10 гектолітрів, для свого сімейного споживання, звільняють від обов’язку подавати декларацію про виробництво за умови, що подання декларації про виробництво вимагається від таких кооперативних виноробень чи груп.
3. Держави-члени, які не зобов’язні вести оновлюваний реєстр виноградників відповідно до статті 145(1) Регламенту (ЄС) № 1308/2013, можуть вимагати від виробників, які мають осідок на їхній території, подавати декларацію про виробництво, згадану в параграфі 1.
У такому випадку параграф 2 застосовують mutatis mutandis .