Заява на отримання дозволу на підставі митної декларації ( Статті 6(1) , 6(2) , 6(3)(a) та 211(1) Кодексу)
1. Митна декларація, якщо вона доповнена додатковими елементами даних, як встановлено в додатку A, повинна вважатися заявою на дозвіл у будь-якому з таких випадків:
(a) якщо товари буде поміщено під процедуру тимчасового ввезення, якщо тільки митні органи не вимагають подання офіційної заяви у випадках передбачених статтею 236(b);
(b) якщо товари буде поміщено під процедуру кінцевого використання та заявник має намір повністю направити товари на передбачене кінцеве використання;
(c) якщо товари, інші ніж ті, які перелічені в додатку 71-02, буде поміщено під процедуру перероблення на митній території;
(d) якщо товари, інші ніж ті, які перелічені у додатку 71-02, буде поміщено під процедуру перероблення за межами митної території;
(e) якщо було надано дозвіл на використання процедури перероблення за межами митної території, але замінні продукти буде випущено для вільного обігу з використанням стандартної системи обміну, на яку не поширюється цей дозвіл;
(f) якщо перероблені продукти буде випущено для вільного обігу після перероблення за межами митної території та переробна операція стосується товарів некомерційного характеру.
2. Параграф 1 не застосовується у будь-якому з таких випадків:
(a) спрощена декларація;
(b) централізоване митне очищення;
(c) запис в обліку декларанта;
(d) якщо подано заяву на отримання дозволу, іншого ніж на тимчасове ввезення, що стосується більш ніж однієї держави-члена;
(e) якщо подано заяву на використання еквівалентних товарів відповідно до статті 223 Кодексу;
(f) якщо компетентний митний орган повідомляє декларанта про те, що вимагається перевірка економічних умов відповідно до статті 211(6) Кодексу;
(g) якщо застосовується стаття 167(1)(f);
(h) якщо подана заява на отримання дозволу зі зворотною діє згідно зі статтею 211(2) Кодексу, окрім випадків, зазначених у параграфі 1(e) або (f) цієї статті.
3. Якщо митні органи вважають, що поміщення транспортних засобів або запасних частин, аксесуарів та обладнання для цих транспортних засобів під процедуру тимчасового ввезення призведе до серйозного ризику невиконання одного з будь-яких обов’язків, встановлених митним законодавством, митна декларація, зазначена в параграфі 1, не повинна бути подана в усній формі або відповідно до статті 141. У такому разі митні органи повинні після пред’явлення товарів митниці невідкладно повідомити про це декларанта.
4. Обов’язок надавати додаткові елементи даних, зазначені в параграфі 1, не застосовується до будь-якого з таких типів декларацій:
(a) митні декларації для випуску для вільного обігу, що подані в усній формі відповідно до статті 135;
(b) митні декларації для тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення, що подані в усній формі відповідно до статті 136;
(c) митні декларації для тимчасового ввезення або декларації зворотного вивезення відповідно до статті 139, що вважаються поданими відповідно до статті 141.
5. Книжки ATA та CPD необхідно розглядати як заяви на отримання дозволу на тимчасове ввезення, якщо вони відповідають усім таким умовами:
(a) книжка видана на території сторони Конвенції АТА або Стамбульської конвенції, засвідчена і гарантована асоціацією, яка є частиною гарантійного ланцюга, як означено у статті 1(d) додатка A до Стамбульської конвенції;
(b) книжка стосується товарів і видів використання, охоплених Конвенцією, згідно з якою вона була видана;
(c) книжка завірена митними органами;
(d) книжка дійсна на всій митній території Союзу