Значна концентрація ризику
1. Вважається, що значна концентрація ризику у випадку регульованих установ та фінансових холдингових компаній змішаного типу виникає з ймовірних ризиків для контрагентів, які не належать до фінансового конгломерату, якщо такі ймовірні ризики:
(a) є прямими або непрямими:
(b) є балансовими або позабалансовими статтями;
(c) стосуються регульованих та нерегульованих установ, того самого або різних фінансових секторів фінансового конгломерату;
(d) полягають у будь-якому об’єднанні або взаємодії ймовірних ризиків, визначених в пунктах (a), (b) та (c).
2. Вважається, що ризик контрагента або кредитний ризик включає, зокрема, ризики, пов’язані із взаємопов’язаними контрагентами в групах, які не належать до складу фінансового конгломерату, враховуючи накопичення ймовірних ризиків для таких контрагентів.
3. Що стосується регульованих установ та фінансових холдингових компаній змішаного типу, під час визначення типів значної концентрації ризику, належних граничних значень, строків для подання звітів та здійснення контролю за значною концентрацією ризику, координатор та інші відповідні компетентні органи враховують, зокрема:
(a) позицію платоспроможності та ліквідності на рівні фінансового конгломерату та окремих суб’єктів у межах фінансового конгломерату;
(b) розмір, складність та конкретну структуру фінансового конгломерату, враховуючи існування суб’єктів спеціального призначення, допоміжних суб’єктів та суб’єктів третіх країн;
(c) конкретну структуру управління ризиками фінансового конгломерату та характеристики її системи управління;
(d) диверсифікацію ймовірних ризиків фінансового конгломерату та його інвестиційного портфеля;
(e) диверсифікацію фінансової діяльності фінансового конгломерату у розрізі географічних регіонів та видів економічної діяльності;
(f) взаємозв’язок, кореляцію та взаємодію між факторами ризику у суб’єктах фінансового конгломерату;
(g) можливі наслідки негативного впливу всередині фінансового конгломерату;
(h) можливі ухилення від виконання секторальних правил;
(i) можливі конфлікти інтересів;
(j) рівень та обсяг ризиків;
(k) можливі накопичення та взаємодію ймовірних ризиків, зазнаних суб’єктами, які належать до різних фінансових секторів фінансового конгломерату, якщо вони ще не були зазначені у звітах на секторальному рівні;
(l) ймовірні ризики всередині фінансового сектора фінансового конгломерату, які не були зазначені у звітах відповідно до положень секторальних правил.
4. Координатор та інші відповідні компетентні органи домовляються про форму та зміст звіту про значну концентрацію ризику, враховуючи мову, дати передачі та канали зв’язку.
5. Координатор та інші відповідні компетентні органи повинні, щонайменше, вимагати від регульованих установ або фінансових холдингових компаній змішаного типу подавати звіти про таке:
(a) опис значної концентрації ризику відповідно до типів ризиків, визначених у параграфі 1;
(b) розподіл значної концентрації ризику за контрагентами та групами взаємопов’язаних контрагентів, географічними регіонами, економічними секторами, валютою, із зазначенням найменувань, реєстраційних номерів компаній або інших ідентифікаційних номерів відповідної групи компаній фінансового конгломерату та їхніх відповідних контрагентів, враховуючи LEI, якщо використовується;
(c) загальну суму кожної значної концентрації ризику в кінці конкретного звітного періоду, оцінену відповідно до застосовних секторальних правил;
(d) якщо застосовується, суму значної концентрації ризику з урахуванням технік зменшення ризику та вагових коефіцієнтів ризику;
(e) інформацію про те, як вирішуються конфлікти інтересів та ризики негативного впливу на рівні фінансового конгломерату щодо значної концентрації ризику, беручи до уваги стратегію фінансового конгломерату, що полягає в об’єднанні діяльності в банківському секторі, страховому секторі та секторі інвестиційних послуг, або секторальної самооцінки ризиків, включно з розглядом питання щодо управління конфліктами інтересів та ризиками негативного впливу щодо значної концентрації ризику.