Процедура визначення частки базисних експозицій у загальних експозиціях
1. При розрахунку загальної експозиції певного боржника як індивідуального клієнта або групи пов’язаних клієнтів, до якої такий боржник належить, до кожної експозиції з кредитним ризиком, для якої було ідентифіковано боржника, установа включає вартість експозиції для її експозиції у відповідному базисному активі.
2. Якщо установа не ідентифікувала боржника базисної експозиції з кредитним ризиком, або якщо установа не здатна підтвердити, що базисна експозиція не є експозицією з кредитним ризиком, установа визначає цю експозицію у такий спосіб:
(a) якщо вартість експозиції не перевищує 0,25% прийнятного капіталу установи, вона відносить цю експозицію до операцій як окремого клієнта;
(b) якщо вартість експозиції дорівнює або перевищує 0,25% прийнятного капіталу установи та установа може за допомогою мандату операції забезпечити, що базисні експозиції за операцією не пов’язані з будь-якими іншими експозиціями у її портфелі, включно з базисними експозиціями з інших операцій, - вона відносить цю експозицію до операцій як окремого клієнта;
(c) у випадках, що не належать до зазначених у пунктах (a) та (b), вона відносить цю експозицію до невідомого клієнта.
3. Якщо установа нездатна розрізними базисні експозиції за операцією, вона повинна віднести загальну вартість експозиції для своїх експозицій до операцій у такий спосіб:
(a) якщо ця загальна вартість експозиції не перевищує 0,25% прийнятного капіталу установи, вона відносить цю загальну вартість експозиції до операцій як окремого клієнта;
(b) у випадках, що не належать до зазначених у пункті (a), вона відносить цю загальну вартість експозиції до невідомого клієнта.
4. Для цілей параграфів 1 та 2, установа регулярно, при цьому принаймні на щомісячній основі, здійснює моніторинг таких операцій на предмет можливих змін у складі та відносної частки базисних експозицій.