Загальна кількість домішок повинна бути ≤ 5 відсотків ваги або металеві залишки повинні бути ≥ 90 відсотків.
Домішками є:
метали інші, ніж алюміній та алюмінієві сплави;
ізоляційні матеріали та скло, неметалеві матеріали, такі як земля, пил;
горючі неметалеві матеріали, такі як гума, пластмаса, тканина, дерево та інші хімічні або органічні речовини;
великі деталі (розміром від 240 × 115 × 71 міліметрів), які не є провідниками електрики, такі як шини, труби, заповнені цементом, деревом або бетоном; залишки, що утворюються в результаті плавлення алюмінію та алюмінієвих сплавів, нагрівання, очистки поверхні від окалини (включаючи абразивну очистку), шліфування, розпилювання, зварювання та різання, такі як шлак, окалина, відходи та пил від шліфування, пил з рукавного фільтра та пиловловлювача, шлам
суб’єкт господарювання, що оголошує припинення статусу відходів брухту алюмінію, перевіряє відповідність шляхом моніторингу кількості домішок або визначенням виходу металу
кваліфікований персонал повинен проводити візуальний огляд кожної партії
належна періодичність проведення перевірок (щонайменше кожні шість місяців), відбір проб брухту алюмінію проводяться для визначення вмісту домішок або виходу металу
відбір проб повинен проводитися відповідно до процедури відбору, визначеної в ДСТУ EN ISO 13920:2015 (EN ISO 13920:1996, IDT; ISO 13920:1996, IDT) “Зварювання. Загальні допуски для зварних конструкцій. Розміри лінійні та кутові. Форма та положення”
загальна кількість домішок повинна визначається шляхом зважування після відокремлення алюмінієвих частин, або елементів від частин або елементів, які містять домішки, вручну або іншими способами відокремлення
вихід металу повинен визначатися відповідно до такої процедури:
(1) визначення ваги (m1) після видалення вологи;
(2) визначення та видалення вільного заліза;
(3) визначення ваги металу після плавлення і затвердіння (m2), дотримуючись процедури визначення виходу металу;
(4) розрахунок виходу металу m [%] = (m2/m1) × 100
належна періодичність проведення аналізу репрезентативних проб повинна визначатися з урахуванням таких чинників:
очікувана модель мінливості;
невід’ємний ризик мінливості якості відходів, що використовуються як вхідна фракція для операцій з відновлення і будь-якої подальшої обробки;
невід’ємна точність методу моніторингу;
наближеність результатів до граничних значень загальної кількості домішок