В іншому розумінні суми дисконту, згідно з Законом ( 334/94-ВР ), не мають значення процентів.
Твердження відповідача стосовно того, що позивач безпідставно не оподаткував податком на прибуток дисконт, який є процентами за договором урахування векселів, які в свою чергу є кредитними операціями, не може бути прийняте до уваги, оскільки суперечить вимогам чинного законодавства. Так, пунктом 1.31 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) передбачено, що продаж товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або комсенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.
Враховуючи, що відповідно до пункту 1.6 зазначеного Закону ( 334/94-ВР ) товарами є матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, операції, які передбачають передачу прав власності на цінний папір (вексель), крім операцій із їх випуску та погашення, є операціями з продажу цінних паперів.
Згідно з положеннями вищевказаного Закону ( 334/94-ВР ) під терміном "торгівля цінними паперами" слід розуміти, зокрема, будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів, торгівлю цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок, а також будь-які операції з купівлі-продажу цінних паперів особами, які згідно з п. 7.6.2 не мають статусу торгівців цінними паперами.
Оскільки при здійсненні операцій з урахування векселів банк придбає вексель за грошові кошти та стає власником цього векселя, то, керуючись пунктом 1.31 і підпунктом 7.6.2 вказаного Закону ( 334/94-ВР ), ця операція з метою оподаткування відноситься до операцій з торгівлі цінними паперами.
З наведеного випливає, що посилання відповідача на результати перевірки, згідно з якими спірні операції з векселями за економічною сутністю визнані кредитними, є безпідставними та не грунтуються на будь-яких нормативних актах.
Цей факт підтверджується також наявним у матеріалах справи спільним листом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
Таким чином, рішення та постанова арбітражного суду м. Києва відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для їх скасування немає.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. 106-108 Арбітражного процесуального кодексу України ( 1798-12 ), судова колегія по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого арбітражного суду України ПОСТАНОВИЛА:
Рішення від 28.01.2000 та постанову від 29.05.2000 арбітражного суду м. Києва у справі N 11/608 залишити без змін.
"Вісник господарського судочинства", N 3, 2001.