(1) Цей Акт заміняє у відносинах між країнами Союзу і в тій же мірі, в якій він застосовується, Бернську конвенцію від 9 вересня 1886 року і наступні акти по її перегляду. Акти, які раніше набули чинності, продовжують застосовуватися в цілому або в тій мірі, в який цей Акт не заміняє їх в силу попередньої пропозиції, у відносинах між країнами Союзу, які не ратифікують цього Акта або не приєднуються до нього.
(2) Країни, що не є членами Союзу, які стають стороною цього Акта, із врахуванням пункту (3), застосовують його щодо будь-якої країни Союзу, не зв'язаної цим Актом, або хоча і зв'язаної цим Актом, але яка зробила заяву, передбачувану статтею 28 (1) (b). Такі країни визнають, що згадана країна Союзу у своїх відносинах з ними:
(i) може застосовувати положення останнього попереднього акта, яким вона зв'язана, і
(ii) із врахуванням статті 1 (6) Додаткового розділу, має право пристосувати охорону до рівня, передбаченого цим Актом.
(3) Кожна країна, яка скористалась будь-якою із можливостей, передбачених у Додатковим розділом, може застосовувати положення Додаткового розділу, що стосуються прав або можливостей, якими вона скористалась, у своїх відносинах з будь-якою країною Союзу, що не зв'язана цим Актом, за умови, що ця остання країна допускає застосування згаданих положень.