Врегулювання спорів
1. У випадку виникнення спору між Сторонами щодо тлумачення, застосування або дотримання цієї Конвенції або будь-якого протоколу до неї, вони прагнуть до врегулювання спору шляхом переговорів або будь-яким мирним способом за своїм вибором.
2. Якщо заінтересовані Сторони не можуть урегулювати спір вказаним у попередньому пункті чином, спір за взаємною домовленістю передається в Міжнародний суд або в арбітраж відповідно до умов, визначених у додатку VI про арбітраж. Неможливість досягнення взаємної домовленості щодо передачі спору в Міжнародний суд або в арбітраж не позбавляє однак Сторони від обов’язку продовжувати пошук шляхів до його врегулювання, обумовлених в пункті 1.
3. У момент ратифікації, прийняття, схвалення, офіційного підтвердження або приєднання до цієї Конвенції або в будь-який момент після цього будь-яка держава або організація з політичної та/або економічної інтеграції можуть заявити про те, що вони визнають обов’язковим ipso facto і без спеціальної угоди відносно будь-якої Сторони, що приймає на себе такі ж зобов’язання:
а) передачу спору в Міжнародний суд; та/або
b) передачу спору в арбітраж відповідно до процедур, установлених в додатку VI.
Повідомлення про таку заяву в письмовому вигляді направляється в Секретаріат, що доводить його до відома Сторін.