Уподібнення
1. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб норми її кримінального законодавства, на підставі яких злочинами визнаються зазначені у статті 1 Конвенції діяння, вчинені її національними посадовими особами у процесі здійснення їхніх функцій, застосовувалися також і у випадках, коли такі злочини вчиняються посадовими особами Співтовариства у процесі виконання їхніх обов’язків.
2. Кожна держава-член повинна вжити необхідних заходів для забезпечення того, щоб у її кримінальному законодавстві норми, на підставі яких злочинами визнаються зазначені у параграфі 1 цієї статті та у статтях 2 і 3 діяння, вчинені міністрами її уряду, виборними членами палат її парламенту, членами її вищих судів або членами її рахункової палати чи проти них у процесі здійснення своїх функцій, застосовувалися також і у випадках, коли такі злочини вчиняються, відповідно, членами Комісії Європейських співтовариств, Європейського Парламенту, Суду і Рахункової Палати Європейських співтовариств або проти них у процесі виконання їхніх обов’язків.
3. Якщо держава-член ухвалила спеціальне законодавство стосовно дій або бездіяльності, за які міністри уряду несуть відповідальність з огляду на їхнє особливе політичне становище у такій державі-члені, дія параграфа 2 цієї статті не може поширюватись на таке законодавство, за умови що ця держава-член забезпечить застосування до членів Комісії Європейського Співтовариства норм кримінального законодавства, що імплементує статті 2 і 3 та параграф 1 цієї статті.
4. Параграфи 1, 2 і 3 не обмежують кримінально-процесуальні норми та норми про підсудність, що є чинними у кожній державі-члені.
5. Стосовно позбавлення імунітету цей Протокол необхідно застосовувати цілком згідно з відповідними положеннями Договорів про Європейські співтовариства, Протоколу про привілеї та імунітети Європейських співтовариств, Статуту Суду і текстів, ухвалених для їх імплементації.