Ne bis in idem
1. Держави-члени повинні застосовувати у своєму національному кримінальному законодавстві правило ne bis in idem , згідно з яким особа, судове рішення щодо якої було остаточно ухвалено в одній державі-члені, не може переслідуватися в іншій державі-члені стосовно тих самих фактів, за умови що у разі призначення покарання воно було виконане, фактично виконується або більше не може виконуватися відповідно до законодавства держави, у якій винесено вирок.
2. Надаючи передбачене статтею 11 (2) повідомлення, держава-член може заявити, що вона не зобов’язана дотримуватися параграфа 1 цієї статті в одному чи більше таких випадків:
(a) якщо факти, що були предметом винесеного за кордоном рішення, мали місце повністю або частково на її території; в останньому разі цей виняток не застосовується, якщо такі факти частково мали місце на території держави-члена, в якій винесено рішення;
(b) якщо факти, що були предметом винесеного за кордоном рішення, є злочином проти безпеки або інших не менш важливих інтересів такої держави-члена;
(c) якщо факти, що були предметом винесеного за кордоном рішення, були вчинені посадовою особою держави-члена всупереч її посадовим обов’язкам.
3. Винятки, які можуть бути предметом заяви згідно з параграфом 2, не застосовуються, якщо стосовно тих самих фактів відповідна держава-член звернулася до іншої держави-члена з проханням здійснити переслідування або дозволила екстрадицію відповідної особи.
4. Дія цієї статті не поширюється на відповідні двосторонні чи багатосторонні угоди між державами-членами і відповідні заяви.