За наявності ознак емоційно-вольових, інтелектуально-мнестичних та інших психічних розладів, які виникли внаслідок травми головного мозку, рішення за цією статтею виноситься після висновку психіатра.
Під дію цієї статті підпадають визначені наслідки пошкодження кісток мозкового та лицьового черепа, що не супроводжуються ознаками ураження ЦНС та інших систем. Після перенесених гострих травм черепа та їх хірургічного лікування з наявністю дефекту кісток склепіння черепа постанова приймається залежно від розмірів дефекту та результатів пластичної операції.
Дефект кісток черепа після кістково-пластичної трепанації визначається як дефект кісток черепа, замінений аутокісткою. Площа накладених після черепно-мозкової травми діагностичних фрезових отворів додається до площі дефекту кісток склепіння черепа, не заміщеного пластичним матеріалом або аутокісткою.
До пункту «а» належать:
дефекти та деформації кісток черепа після поранень та травм, що не заміщені трансплантатами при незадовільних результатах ортопедичних методів їх лікування;
анкілози, контрактури скронево-нижньощелепних суглобів, хибні суглоби нижньої щелепи за відсутності ефекту від лікування (у тому числі хірургічного) або відмови від нього;
наявність чужорідного тіла в порожнині черепа;
дефект кісток склепіння черепа більше 20 см - 2 , заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см - 2 , не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
наслідки травматичного пошкодження з тяжкими розладами функції головного мозку (забій, здавлення, субдуральна гематома), які призводять до стійких паралічів або глибоких парезів, порушень функцій тазових органів тощо;
наслідки травматичного пошкодження мозкової речовини із значними розладами коркових функцій (афазія, агнозія, апраксія, геміанопсія, пірамідні, екстрапірамідні, координаторні порушення тощо);
наслідки травм у вигляді церебрально-злипливого або злипливо-кістозного арахноїдиту з різким підвищенням внутрішньочерепного тиску, вираженою гідроцефалією, вираженими вестибулярними та ліквородинамічними розладами;
посттравматичний оптикохіазмальний арахноїдит з розладами зору;
3 та більше випадків епілептичних нападів післятравматичного характеру.
До пункту «б» належать:
дефект кісток склепіння черепа від 8 до 20 см - 2 , заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
дефект кісток склепіння черепа до 8 см - 2 , не заміщений пластичним матеріалом або аутокісткою;
наслідки травм головного мозку з помірним порушенням функції, за яких вогнищеві симптоми та розлади функції не сягають ступеня вираження, передбаченого пунктом «а»;
травматичний арахноїдит з помірним підвищенням внутрішньочерепного тиску, помірною гідроцефалією, помірними ліквородинамічними розладами;
до 2 епілептичних нападів післятравматичного характеру незалежно від наявності інших клінічних проявів травми;
наслідки перелому основи черепа у вигляді симптоматики органічного ураження головного мозку.
До пункту «в» належать такі наслідки травм головного мозку, за яких у неврологічному статусі проявляються розсіяні органічні ознаки (незначна асиметрія носогубних складок, анізорефлексія тощо), поєднані із стійкою незначною вегетосудинною нестійкістю та астенічними явищами.
За цим пунктом може прийматися рішення щодо поліцейських, які перенесли субарахноїдальний крововилив унаслідок травми голови. При повторних субарахноїдальних крововиливах застосовуються пункти «а» та «б» цієї статті або статті 41.
До пункту «г» належать:
стан протягом 6-12 місяців після перенесення травми головного мозку за відсутності неврологічної симптоматики;
факт черепно-мозкової травми в поліцейських в анамнезі (до 5 років) за відсутності порушень функцій нервової системи на час медичного огляду;
незначна вегето-судинна нестійкість терміном понад 1 рік після перенесеної травми.
Факт лікування з приводу травм головного мозку в анамнезі має бути підтверджений медичними документами, а за їх відсутності - ураховуються явні наслідки (рубці тощо) пошкодження голови. Вплив наслідків травми на працездатність або виконання службових обов’язків повинен підтверджуватися характеристиками з місця роботи (служби), навчання. Постанова про придатність (непридатність) осіб до служби та на навчання в ЗВО приймається за результатами додаткового спеціального обстеженя (ЕЕГ тощо).
Кандидати на службу в поліції, які перенесли травму головного мозку із субарахноїдальним крововиливом, визнаються непридатними до служби.