Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві дані, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України.
Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка протягом року притягалася до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого цією статтею або статтею 351 цього Кодексу, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 200 відсотків вартості цих товарів та їх конфіскацію, а також конфіскацію товарів із спеціально виготовленими сховищами (тайниками) та транспортних засобів, що використовувалися для переміщення товарів через митний кордон України";
2) абзац другий частини першої статті 353 викласти в такій редакції:
"тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 100 відсотків вартості цих товарів, транспортних засобів або їх конфіскацію".
5. У Кримінально-виконавчому кодексі України ( 1129-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., N 3-4, ст. 21):
1) у статті 26:
у частині третій слова "громадських або виправних робіт" замінити словами "громадських, виправних робіт або позбавлення волі";
у частині четвертій слова "громадських або виправних робіт" замінити словами "громадських, виправних робіт або позбавлення волі";
2) статтю 28 виключити.
6. У пункті 7 частини першої статті 11 Закону України "Про міліцію" ( 565-12 ) (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., N 4, ст. 20) слово "складати" замінити словами "у випадках, передбачених законом, складати".
7. Пункт 2 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму" ( 249-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., N 29, ст. 392) викласти в такій редакції:
"2) суспільно небезпечне діяння, що передує легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, - діяння, за яке Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ) передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (за винятком діянь, передбачених статтями 212 і 212-1 Кримінального кодексу України) ( 2341-14 ), або діяння, вчинене за межами України, якщо воно визнається суспільно небезпечним протиправним діянням, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, за кримінальним законом держави, де воно було вчинене, і є злочином за Кримінальним кодексом України ( 2341-14 ), внаслідок вчинення якого незаконно одержані доходи".
II. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності через один місяць з дня його опублікування.
2. Особам, що відбувають покарання у виді громадських чи виправних робіт, арешту, обмеження чи позбавлення волі за вчинення злочинів, за які цим Законом передбачається встановлення основного покарання лише у виді штрафу, невідбута частина покарання знижується до відповідного розміру штрафу. Розмір штрафу особам, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, визначається виходячи із строку невідбутого покарання шляхом його перерахунку за правилами, встановленими частиною п'ятою статті 53 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). Розмір штрафу особам, що відбувають покарання у виді громадських чи виправних робіт, арешту або обмеження волі, визначається виходячи із строку невідбутого покарання шляхом його перерахунку на покарання у виді позбавлення волі за правилами, встановленими частиною першою статті 72 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), та наступного перерахунку за правилами, встановленими частиною п'ятою статті 53 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
3. Особам, що відбувають покарання у виді громадських чи виправних робіт, арешту, обмеження чи позбавлення волі, призначене за сукупністю злочинів, один або кілька з яких згідно з цим Законом карається основним покаранням лише у виді штрафу, невідбута частина покарання знижується до відповідного розміру штрафу тільки у випадку, якщо за такий злочин було призначене більш суворе покарання з числа покарань за злочини сукупності. Таке ж правило застосовується при вирішенні питання щодо зниження покарання до відповідного розміру штрафу особам, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків.
У випадку, якщо покарання у виді громадських або виправних робіт, арешту або обмеження волі було знижене судом до штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, воно не може бути в наступному замінено на покарання у виді позбавлення волі згідно з правилами, встановленими частиною п'ятою статті 53 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
4. Особи, які відповідно до статей 75, 104 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) були звільнені з випробуванням від відбування покарання у виді виправних робіт, обмеження чи позбавлення волі, призначеного їм за вчинення злочинів, за які цим Законом передбачається встановлення основного покарання лише у виді штрафу, продовжують виконувати покладені на них судом обов'язки. У випадках, передбачених частиною другою статті 78 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), та встановлення судом підстав для направлення засудженого для відбування призначеного покарання, суд знижує таким особам покарання до штрафу згідно з правилами Перехідних та прикінцевих положень.
У випадку, якщо покарання у виді виправних робіт або обмеження волі було знижене судом до штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, воно не може бути в наступному замінено на покарання у виді позбавлення волі згідно з правилами, встановленими частиною п'ятою статті 53 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ).
При вирішенні питання щодо заміни згідно з частиною другою статті 78 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) покарання, призначеного за сукупністю злочинів, один або кілька з яких згідно з цим Законом карається основним покаранням лише у виді штрафу, особам, які відповідно до статей 75, 104 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) були звільнені з випробуванням від відбування цього покарання, суд знижує покарання до штрафу лише у випадку, якщо за такий злочин було призначене більш суворе покарання з числа покарань за злочини сукупності.
5. Запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, обрані стосовно осіб, що підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні злочинів, за які цим Законом передбачається встановлення основного покарання лише у виді штрафу, підлягають перегляду відповідними судами за клопотаннями підозрюваного, обвинуваченого, підсудного або прокурора з урахуванням положень Кримінально-процесуального кодексу України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ). У випадку зміни судом запобіжного заходу стосовно таких осіб з тримання під вартою на заставу вони звільняються з-під варти після фактичного внесення коштів як застави в порядку, визначеному Кримінально-процесуальним кодексом України ( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ).
6. Кабінету Міністрів України протягом місяця з дня опублікування цього Закону:
1) розробити та затвердити порядок внесення коштів як застави на спеціальний рахунок;
2) затвердити за погодженням з Державною судовою адміністрацією України порядок зберігання вилучених при здійсненні провадження у справах про адміністративні правопорушення речей і документів;
3) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
4) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади України у відповідність із цим Законом.