1. Безпідставні порушення законних прав, свобод та інтересів осіб, зазначених у частинах першій та четвертій статті 41 цього Закону, у зв’язку із здійсненням повідомлення про порушення забороняються.
2. Формами безпідставних порушень, зазначених у частині першій цієї статті, є:
1) відсторонення від роботи, звільнення або еквівалентні заходи;
2) переведення на нижчу посаду або відмова у призначенні на вищу посаду;
3) зміна істотних умов праці;
4) припинення стажування;
5) негативна оцінка за результатами оцінювання службової діяльності або видача негативного рекомендаційного листа;
6) притягнення до дисциплінарної відповідальності;
7) примушування до вчинення дій чи бездіяльності, залякування, цькування, інші заходи фізичного або психологічного тиску;
8) дискримінація або інші несправедливі заходи впливу;
9) відмова від укладення безстрокового трудового договору з працівником, зайнятим на умовах строкового трудового договору (контракту);
10) відмова від продовження дії строкового трудового договору (контракту), дострокове припинення дії строкового трудового договору (контракту);
11) заподіяння шкоди, зокрема шкоди діловій репутації особи та матеріальної шкоди;
12) внесення до переліків, сформованих на основі галузевих неофіційних домовленостей або офіційних угод, з метою недопущення та/або ускладнення працевлаштування особи в майбутньому;
13) дострокове припинення дії договору про виконання робіт чи надання послуг;
14) анулювання документів дозвільного характеру та інших документів, що надають право на здійснення відповідної діяльності;
15) примусове медичне обстеження (огляд) або застосування інших примусових заходів медичного характеру;
16) інші формально правомірні рішення та дії керівника або роботодавця, що мають вибірковий характер, зокрема не застосовуються до інших працівників у подібних ситуаціях та/або не застосовувалися у подібних ситуаціях раніше.
3. У разі якщо інформатор та/або особа, зазначена в частині четвертій статті 41 цього Закону, був звільнений (була звільнена) з роботи у зв’язку із здійсненням ним (нею) повідомлення про порушення, такий інформатор (така особа) підлягає негайному поновленню на попередній роботі (посаді) на підставі його (її) відповідної заяви, а також йому (їй) виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. У разі якщо така заява про поновлення на роботі (посаді) розглядається більше одного року не з вини особи, яка її подала, такій особі виплачується середній заробіток за весь час її вимушеного прогулу. У разі неможливості поновлення такої особи на попередній роботі (посаді) їй виплачується дворічний середній заробіток.
4. Особам, зазначеним у частинах першій та четвертій статті 41 цього Закону, гарантується надання, зокрема, такої підтримки:
1) розміщення у легкодоступних місцях та організація безоплатного доступу до вичерпної і безсторонньої інформації та методичних рекомендацій щодо доступних процедур та засобів захисту від безпідставних порушень законних інтересів, а також про права інформаторів;
2) сприяння Комісії в захисті прав інформаторів іншими органами державної влади, державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та правоохоронними органами, в тому числі надання підтвердження наявності у таких осіб права на захист;
3) правнича допомога у кримінальних та міжнародних провадженнях в порядку цивільного судочинства, юридичний супровід будь-яких процесів, пов’язаних з такими провадженнями.
Міністерство юстиції України розробляє та затверджує за погодженням з Комісією порядок надання правничої допомоги, передбаченої цим пунктом;
4) забезпечення безпеки відповідно до вимог, передбачених Законом України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві".
5. Інформаторам, які здійснили повідомлення про порушення з дотриманням вимог цього Закону, гарантується захист, зокрема, такі інформатори:
1) не вважаються такими, що порушили будь-яке обмеження щодо розкриття інформації та звільняються від відповідальності за будь-які дії у зв’язку з таким розкриттям;
2) не несуть відповідальності за дії, внаслідок яких вони отримали інформацію, зазначену у повідомленні про порушення, за умови що такі дії не становлять кримінального правопорушення та були необхідні для отримання зазначеної інформації;
3) не несуть цивільно-правової відповідальності за майнову та/або моральну шкоду, заподіяну внаслідок здійснення повідомлення про порушення, крім випадку здійснення завідомо неправдивого повідомлення.
6. Особам, зазначеним у частинах першій та четвертій статті 41 цього Закону, гарантується, зокрема, такий захист:
1) такі особи мають право на захист від будь-яких форм безпідставного порушення їхніх законних інтересів;
2) шкода, заподіяна таким особам у зв’язку із здійсненням повідомлення про порушення, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.
{Закон доповнено статтею 48 згідно із Законом № 3585-IX від 22.02.2024 }